Чоловік не дозволяє оплачувати весілля моєї дочки. У мене другий шлюб, від першого є дочка Жанна, яка якось одразу не порозумілася з вітчимом. Я думаю, річ навіть не в ньому, просто дочка дуже любить свого батька і не могла мені пробачити, що я покохала іншого.
Коли ми з другим чоловіком стали жити разом, вона поводилася жахливо, зухвало, грубіянила, тікала з дому і в результаті переїхала до свого батька, хоча умови у нього були набагато гірші, ніж у нас. Згодом дочка на мене перестала сердитися, вона закінчила вуз, влаштувалася на роботу, познайомилася з хлопцем і стала жити самостійним життям.
Нині вони збираються одружитися. Хлопець іногородній, навчається в інституті, підробляє, щоб сплатити орендовану квартиру. Зрозуміло, що грошей на весілля вони не мають (на тата нашого розраховувати не доводиться), але я побачила по обличчю моєї доньки, як їй хочеться хоча б скромний захід.
Я пообіцяла, що їй допоможу фінансово. Дістала грошей із відкладених на чорний день. Разом із донькою знайшли фотографа, купили сукню, орендували затишне кафе та замовили банкет на 25 осіб. Уклалися в суму трохи більше 30 тисяч гривень. Для нас це не такі значні гроші – обидва непогано заробляємо.
Але чоловік несподівано висловився проти, аргументував тим, що його дочка завжди ненавиділа і за людину не вважала, і допомагати їй він не має наміру. Жодні мої пояснення слухати не став, уже кілька днів зі мною не розмовляє.
Боляче від черствості та жорстокості мого чоловіка. Адже я свого часу зруйнувала через нього сім’ю, заподіявши своїй дівчинці страждання, а він цього, виявляється, не цінує та не розуміє. Прикро.
— Та що ж це ти, Оленко? Га? Ти ж... ти ж нам як донька…
— Поверніть гроші! — рішуче мовив Іван Сергійович і поставив пляшку з написом «Молоко» прямо…
— Люсю, ти своєму футболку братимеш? Навіть не думай, бери, не прогадай, знижки справді гарні.…
Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як…
— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не…
Останнім часом Юля ловить себе на тому, що кожна розмова з мамою дається їй дедалі…