Сьогодні хочеться поділитися однією життєвою історією, яка змушує задуматися. Пані Надія, а саме так звати нашу героїню, розповіла про свій непростий шлях, що стався багато років тому.
***
Мати ще в дитинстві навчила мене однієї істини: з грішми ти маєш повагу, а без них – ніхто. Я це засвоїла на все життя. Мама, вольова жінка, свого часу пішла від мого тата. Вона забороняла мені з ним спілкуватися, але я все одно бігала до нього.
Тато був чудовим, люблячим, але, будучи музикантом та педагогом, у 90-ті та на початку 2000-х заробляв небагато. Мама ж працювала техніком у ЖЕКу, її знав увесь наш квартал. Піщніше вона стала начальником, і в неї з’явилися гроші. Мені тоді було 12 років.
Я постійно порівнювала батьків. У тата грошей ніколи не було, а в мами – величезні. І мені це дуже подобалося, бо мама могла купити мені все, що я забажаю.
Тато, до речі, теж зрозумів цю науку – поїхав у інше місто, одружився, почав займатися репетиторством, і гроші в нього з’явилися. Тому я мала перед очима два приклади: життя з грошима і без них.
І я зрозуміла, що з грошима – краще.
Мама оплачувала навчання в університеті, тато теж підкидав грошей. На четвертому курсі він купив мені машину, а потім батьки подарували власну квартиру.
На третьому курсі я потрапила в не дуже добру компанію. Ми в університеті були як три гурти: з невеликими статками, з великими, і ми, золота середина. Я ж хотіла бути з тими, у кого гроші.
Я почала товаришувати з хлопцем, чий батько був чиновником. Любові не було, але я отримувала від цього спілкування чимало приємних вражень, а згодом — і нових експериментів.
Я була рада такому життю, мама майже не цікавилася моїми справами. А от тато завжди питав про моє життя, але не втручався. Звісно, я мовчала.
Завдяки тим зв’язкам я влаштувалася на хорошу роботу. Однак мої стосунки з тим хлопцем не мали майбутнього, бо його батько був проти, а мені він не підходив через свої шкідливі звички.
Його батьки звинувачували мене у всьому, хотіли навіть завести справу, але я, на щастя, вчасно одумалася.
Потім у моєму житті з’явилися інші чоловіки, подорожі, враження. На роботі я швидко зробила кар’єру з допомогою фінансового директора. Він був одружений, старший, але я, молода й амбітна, бачила в ньому лише можливість для нових знайомств.
У 28 років я задумалася про сім’ю. А потім раптово пішла з життя мама. Збиралася на роботу, випила кави, вийшла на ґанок, і коли нахилилася, щоб надіти взуття — впала і все. Інсульт, а поруч нікого не було. Тато, хоч і мав іншу сім’ю, дуже горював за моєю мамою. А через сім місяців тато також пішов з життя в дорожній пригоді.
За рік втратити обох батьків у 29 років — це був не просто удар, а катастрофа. Я впала в глибоку депресію. Відгородилася від усього світу, скупила кілька ящиків червоного сухого і просто плакала.
Особливо за татом, відчуваючи перед ним нестерпну провину.
Гроші в мене були, через пів року я вступила в спадщину. Розуміла, що можу купити квартиру в Києві й ще залишиться на життя. Продала все в рідному місті, змінила номер телефону і поїхала.
За пів року в столиці мені стало нудно. Вийшла на роботу, де познайомилася з хорошим хлопцем. Я сказала йому, що жила з хлопцем, але не склалося. Вирішила вийти заміж і завести дитину.
Так і сталося: я одружилася, у нас зʼявився синочок. Чоловік, він юрист, почав власну справу, грошей вистачало на все. Він питав, чому я рідко їжджу в рідне місто, а я казала, що там у мене не дуже приємні спогади.
І ось одного разу в нього з’явився клієнт із мого рідного міста. І я зрозуміла, що це значить: він буде спілкуватися з людьми, яких я знаю, а вони — мене. Усі мої старі знайомі, і чоловік може дізнатися, якою я була.
Мені стало дуже зле, я не могла знайти собі місця. Мій чоловік зустрічається з ними, він може показати їм моє фото, а вони скажуть, якою популярною я була. Що мені робити? У нас же син!
***
Кожна людина має своє минуле, і не завжди воно безхмарне. Соромитися того, що було?
У кожного з нас є те, що хотілося б забути. Хтось більше, хтось менше. Але головне – це не минуле, а те, що ми робимо зараз. Як каже народна мудрість: “Не місце красить людину, а людина – місце”. Зараз ви чудова мати та дружина.
Чи варто, на вашу думку, Надії все ж таки розповісти чоловікові правду, і як це може вплинути на її майбутнє?
