Для мене це перший шлюб, для чоловіка третій, ми маємо спільну дитину, у чоловіка діти від двох минулих шлюбів.
Чоловік постійно приховує свій прибуток, зарплату. Хотіли купити просторішу квартиру, чоловік казав, що не вистачає грошей.
Я продала дачу, що дісталася у спадок від діда, в результаті купили велику квартиру. Оскільки у чоловіка дорослі діти від минулих шлюбів, я попросила квартиру оформити на мене, побоялася, що нашій дитині не перейде вона у спадок через його дітей.
Чоловік не хотів нічого оформляти, незважаючи на те, що я вклала величезні гроші від дачі. У результаті сказав, що оформить свою частку на нашу дитину.
Мені нічого не залишалося, як оформити так, як він сказав, тобто квартира половина на мене, а половина на дитину.
Продати до повноліття у разі чого неможливо, наша дитина маленька, а його діти вже дорослі, 28, 25 та 29 років.
Усі забезпечені чоловіком. Від сім’ї я не відбивала його, чоловік був у розлученні.
Через рік я дізналася, що у чоловіка дуже хороша зарплата, багато було проектів у той час, коли ми купували квартиру.
Далі чоловік почав приховувати доходи, постійно занижуючи їх, а коли я заїкнулася про те, щоб відкласти гроші в нашу дитину, допустимо на її навчання, то чоловік сказав, що він хоче, щоб усі його кошти пішли на всіх дітей у рівних частинах.
І взагалі він вважає, що треба піднімати його дітей, бо вони зможуть допомогти нашій дитині у майбутньому. А я власне, якось не вірю в це.
Тобто чоловік вважає мене чомусь абсолютно чужою, постійно боїться, що мені щось може перепасти і дістатись від нього. Чому таке ставлення до мене?
Я нічого йому не робила поганого, навпаки вірила і продала своє майно, яке було до шлюбу, щоб нашій родині було добре. Як таке може бути?
