Я приваблива і гарна, не можу сама розібратися в ситуації, що склалася, познайомилася із чоловіком в інтернеті 8 місяців тому, обидва ми спочатку знайомилися не для серйозних відносин, просто для задоволення фізіологічних потреб, йому 35 років, відразу після особистого знайомства він попередив, що він одружений і має дитину, хоча мені здалося це не дуже хорошим вибором з його боку, йому я сказала, що мені це не завадить, незважаючи на наші цілі, все було по-людськи — кафе, душевні розмови

Мені 23 роки. Я приваблива і гарна, не можу сама розібратися в ситуації, що склалася. Я познайомилася із чоловіком в інтернеті 8 місяців тому. Обидва ми спочатку знайомилися не для серйозних відносин, просто для задоволення фізіологічних потреб.

Йому 35 років, відразу після особистого знайомства він попередив, що він одружений і має дитину, хоча мені здалося це не дуже хорошим вибором з його боку, йому я сказала, що мені це не завадить. Незважаючи на наші цілі, все було по-людськи — кафе, душевні розмови.

Як людина, він мені сподобався. Ми з ним зустрічалися, іноді, щоб просто провести час разом, поговорити. Через кілька місяців він освідчився мені в коханні, трохи пізніше я йому відповіла тим же. Ми так зустрічалися 8 місяців, кожна зустріч була незвичайною, він дуже трепетно до мене ставився, приділяв багато уваги.

Загалом, про такі стосунки можна лише мріяти. Я знала, що це має закінчитися, а також я знала, що він сильно до мене прив’язався, і мій відхід може спровокувати його розлучення з дружиною.

Наприкінці грудня ми з ним розлучилися, але продовжуємо спілкуватися. Він зізнався, що останні два місяці думав про майбутнє зі мною. Зізнався, що тягне, бо боїться, що знову не вийде, і сказав: «Я боягуз». Але хоче бути зі мною, запропонував жити разом і взагалі хоче від мене дітей.

Загалом, якщо я скажу так, наші відносини зможуть перерости в нормальні. Це не просто пропозиція пожити разом і подивитися одне на одного в побуті, я знаю, що жити нам разом добре, і через якийсь час ми будемо повноцінною сім’єю.

Тепер розповім, що мене бентежить. У свої 35 років він виглядає старшим, запустив себе. Мені не хочеться, щоб нас бачив хтось із знайомих. Щиро кажучи, мені соромно. Соромно говорити, що це мій чоловік, чоловік, ще з минулою родиною.

Розлучення, швидше за все, проходитиме зі скандалом, я не впевнена, що готова до цього, ще й відбиток того, що сталося через мене, адже він не збирався. Я іноді думаю, права я, відмовляючись від того хорошого, що він для мене робить через такі дрібниці?

А може й не дрібниць. Розумію, що я сама маю відповісти собі на це питання, але ніяк не можу розібратися. Це мої перші серйозні стосунки.