Я розуміла, що мама хоче для мене якнайкраще, щоб я не залишилася, як вона, ні з чим, коли від неї пішов тато

Коли я збиралася заміж у 19 років, мама так засмутилася, навіть сварилися через це. Вона хотіла, щоб я вивчилася, зробила кар’єру, а вже потім виходила заміж.

На той момент у мене за плечима вже був коледж, я шукала роботу. Я розуміла, що мама хоче для мене якнайкраще, щоб я не залишилася, як вона, ні з чим, коли від неї пішов тато.

Коли вона не змогла здобути собі професію, вийшла заміж, батько обіймав добру посаду та повністю забезпечував сім’ю, але після його звільнення все змінилося. Щоправда, він залишив нам квартиру та дачу, яку оформив на мене.

Я вже шість років, як заміжня, щаслива і не шкодую, що тоді не послухала маму. Але тепер настала моя черга лаятися з мамою і відмовляти її від заміжжя.

Мама сказала, що зустріла людину, з якою хоче прожити залишок життя, але я не можу зрозуміти, яке заміжжя у такому віці? Мама купує зухвалий одяг, витрачає гроші на дорогу парфумерію та білизну з мереживами.

Її подруги займаються онуками, а мама збирається за свої заощадження поїхати відпочивати із зовсім чужою людиною. На ці гроші ми домовлялися зробити ремонт на дачі, тепер ці плани руйнуються.

Мама не слухає жодних доказів, зовсім втратила голову, не розумію, як можна так довіряти незнайомій людині. Він теж розлучений, є дорослий син.

Колишній родині він залишив квартиру, тепер збираються жити у мами, але це моя спадщина і я не збираюся ні з ким її ділити. Боюся, якщо він попросить маму прописати його в нашій квартирі, то вона погодиться.

Як на неї вплинути не знаю. Хочу поговорити з батьком, щоб він її відмовив, якось вплинув на неї або хоча б не допустив, щоб вони жили у цій квартирі.

Чому їй не жилося спокійно, хіба обов’язково в такому віці треба виходити заміж? Вони ж можуть жити й без шлюбу.