Я розумію, що для міцної родини потрібна спільна дитина, але чоловік цього зовсім не хоче, і тепер виходить так, що я його дочку терпіти не можу, а він до мого сина також якось байдуже ставиться

Мій чоловік має дочку від першого шлюбу, їй 9 років. З самого початку відносини з нею в мене не склалися. Чоловік не зміг побудувати їх грамотно, я дуже ревнувала. А нещодавно я випадково дізналася, що чекаю дитину, і чоловік був проти дитини категорично.

Наполягав на тому, щоб позбавитися від дитини, говорячи: «Діти в обох вже є, у мене донечка, мені більше не треба». Мені було дуже боляче, внаслідок цього дитину я втратила на ранньому терміні. Він сказав, що це лише набір клітин. А я сказала, що його дочка теж набір кліток. І зараз я як із ланцюга зірвалася, не можу її переносити.

Мені боляче від того, що він хоче бути прекрасним батьком їй, коли мого малюка взагалі не прийняв. А доньку від іншої жінки обожнює. Я просто її не можу переносити поруч із ним після цього і не знаю, що робити.

Я розумію, що для міцної родини потрібна спільна дитина, але чоловік цього зовсім не хоче. І тепер виходить так, що я його дочку терпіти не можу, а він до мого сина також якось байдуже ставиться. Що робити в цій ситуації не знаю.