Через 12 років стала коханкою колишнього, але він знову покинув мене. 12 років тому ми розлучилися з моїм чоловіком, з яким зустрічалися два роки. Мені здавалося, він мене кохав більше, ніж я його, але коли розійшлися, мені було вкрай погано. Я ні з ким не могла побудувати стосунки довгий час, а ось він уже за два місяці переключився на іншу — на ній і одружився.
І ось нещодавно ми зустрілися. Він дивився палаючими очима, казав, що всі ці роки тільки мене і кохав, а одружився тоді на зло.
Ми знову почали зустрічатись. До цього я йому сказала, що одружені для мене табу, а він заявив, що ніколи не зрадить дружині. Однак другого ж дня наші принципи «посипалися».
Він приходив до мене щодня, а потім зовсім переїхав до району, де живу, винайняв ще одну квартиру. Були не лише гарні слова, а й вчинки, подарунки. Спочатку я не чекала нічого серйозного, але в результаті він вирішив розлучатися. Щоразу казав мені, що поїде додому і скаже дружині про розлучення, а потім поводився так, ніби нічого й не обіцяв.
Якось його дружина знайшла наше листування і сама заявила, що йде. Він зняв обручку, і ми вже почали будувати плани на майбутнє. Але… сталася лише невелика сварка між нами — і він знову повернувся до сім’ї, а зі мною спілкування обрубав на корені. Тепер у нього з дружиною все чудово.
Я від злості наговорила багато неприємних слів, зокрема, про те, що можна було хоча б порозумітися зі мною. Потім вибачилася і написала йому: “Давай не розходитись ворогами”. Він переслав це повідомлення дружині, і тут уже вона почала мене діставати дзвінками та смсками.
Я взагалі не розумію, як можна різко ось так стати зовсім іншою людиною і до того ж нацьковувати на мене дружину Хоча 12 років тому він так само легко пішов, і тоді я теж дивувалася: як так можна? На цей раз я думала, що все під контролем, а виявилося ні: мені знову боляче і незрозуміло…
Наталія, 35 років
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…