Я став підозрювати, що дружина зраджує мені із зятем, бо їхнє спілкування викликає питання

Два роки я доглядав тяжкохвору матір, бачився з дружиною щонеділі. Вона допомогти у догляді не могла через роботу, має дуже гарну посаду. У нас були приховані конфлікти, і головний — через те, що вона дуже багато бере участь у сімейному житті доньки.

Мені здається, що їхня сім’я складається з трьох осіб — чоловік, дружина та теща. Дочка і її чоловік обоє скаржаться тещі одне на одного, та підказує, як поводитися. Практично щодня дає повчання обом і допомагає у всьому, починаючи від контролю за будівельною бригадою і закінчуючи підбором одягу зятю. Різниця у віці з ним у моєї дружини 10 років.

Другий конфлікт через те, що дружина хотіла повінчатися, і я не виконав обіцянку через хворобу матері. Але для дружини це було дуже важливо, і вона почала ображатись. Я відчув, що вона на мене дратується, і ми психологічно віддаляємось.

У цей час я потребував її підтримки. Намагався пояснити, що ображатись на мене недоречно і ситуація не залежить від мене повністю. Але бачив, що вона мене не чує. Щоденні телефонні розмови не рятували, і я подумав, що хтось з’явився в товаристві моєї дружини.

Вона не вітряна жінка, а серйозна, віруюча людина. Разом ми 18 років, їй 51 рік (другі шлюби в обох). Весь цей час ми жили душа в душу і я бачив, що вона подобається багатьом, але приводу для ревнощів ніколи не було.

Одного разу при фізичній близькості відчув, що вона до мене ставиться нейтрально, хоча раніше всі роки нашого життя близькість була дуже хороша. Я не став з’ясовувати, не подав вигляду, щоб не ображати її, якщо це пов’язано із самопочуттям, і став уважно ставитись до деталей. Після того випадку наше інтимне життя почало нагадувати руїни, дружина уникала контактів. Коли вони таки траплялися, то в мене викликали почуття гіркоти та безліч питань.

Я спитав безпосередньо про зраду. Бачу, що вона каже неправду, але заперечує категорично. Уявити, що вона зблизилася з іншим чоловіком, мені не виходить. І тут мене осяяло, зять уже близька їй людина, батьків у нього немає, і він, як дитина, тягнеться до тещі. Немов великий 40-річний хлопчик, ділиться з нею всіма своїми сімейними проблемами та секретами.

Я спитав дружину про зраду з зятем – вона прийшла в сильне нервове збудження і сказала, що у мене брудні думки в голові. Хвилин двадцять не могла заспокоїтись, заперечує все категорично. Але я розумію, що для збереження сім’ї доньки вона цілком могла піти та на такий крок, якби виникла потреба.

Не можу зрозуміти, що робити, адже пробачити можна того, хто перепрошує, а вона завзято заперечує. Забути це і жити далі, як раніше, не вдасться. Як бути?

Валерій, 57 років