Я — жінка 49 років із двома дорослими синами та чоловіком. Коли діти були маленькими, я дала мамі ключі від своєї квартири, щоб вона приходила та розігрівала хлопчикам обід. Але вона приходила до мене додому, коли хлопчиків не було вдома, годинок о 11, розігрівала суп і починала наводити свої порядки.
Мені це не подобалося. Суп до приходу дітей зі школи прокис, а завдяки її «прибиранням» ми не могли знайти наші речі. Тож вечорами мені доводилося не лише вечерю готувати, а ще й прибирати після мами. Я її просила не робити цього.
Минуло вже багато років, хлопчики виросли та розбіглися в різні боки, а мама все ще ходить до мене наводити свої порядки. І ображається, якщо я обурююсь. Востаннє я сказала їй: «Я ж не приходжу до тебе за твоєї відсутності, чому ти так поводишся?».
Це наша квартира, яку ми купили самі, без чиєїсь допомоги, і взагалі ми живемо незалежно ні від кого. Виходить, одного разу я колись попросила її, а тепер не знаю, що робити, вже 10 років. Людина не розуміє зовсім.
Олена, 49 років
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…