Розлучилися з хлопцем півтора року тому. Жили тоді з його батьками — його мама мене не любила, постійно принижувала і казала, що ще рано йому заводити такі серйозні стосунки. Я зібрала речі та поїхала. Звала його з собою, але він не схотів.
Розрив був важкий, то сходилися, то розходились. Ми працювали на одній роботі, він мене не відпускав, казав, що я його найкращий друг, що він не хоче втрачати таку важливу людину. Постійно просив зберегти спілкування та дружбу. Однак дружбою назвати це було тяжко.
Я пішла з роботи та перестала з ним спілкуватися. Все наше спілкування зараз — це вітання на свята раз на кілька місяців. Але щоразу це спілкування випливає в те, що він розповідає мені, як спить з іншими дівчатами. Що в нього їх по кілька відразу, і що він нічого не відчуває до них.
Я намагалася перестати з ним спілкуватися, але щойно я починаю його ігнорувати, у нього щось трапляється. А мені стає соромно, що я погана людина, якщо не підтримую його, що я егоїстична. Адже коли я хворіла дуже тяжко, він увесь час був поряд і дуже підтримував мене.
Ольга, 29 років
Дві сумки стояли посеред прихожої так само впевнено, як чужі правила. Великі, туго набиті, ще…
Вона ще вірила, що світом править добро. Що заміж виходять із любові. Що в білому…
Іноді біда не стукає. Вона заходить у твоє життя в піщаних кросівках і каже, що…
"Ой, та ти з глузду з’їхала, дівчино, якщо зібралася за Тимка Гнатюка заміж." Так сказала…
Сонце пекло так, що марево над полтавськими грядками аж тремтіло, але Віку раптом кинуло в…
Я досі пам’ятаю той день, коли ми вперше переступили поріг нашого нового дому у Черкасах.…