— Аліно! Я в спортзал збираюся, підеш зі мною? — гукнув Олег до дружини.
— Ні, мені ще вечерю треба готувати! — визирнувши з ванної кімнати, відмахнулася вона.
Олег лише мовчки кивнув і вийшов із квартири. Відверто кажучи, іншої відповіді від дружини він і не чекав.
— Навіть не поцілував на прощання, — задумливо і трохи ображено пробурмотіла Аліна.
Останнім часом у їхніх стосунках явно щось відбувалося. Їй усе частіше здавалося, що чоловік ніби віддаляється від неї, закривається у собі. Але об’єктивних причин для цього молода жінка впритул не бачила.
Аліна була чудовою господинею: готувала так, що пальчики оближеш. У квартирі чоловіка, куди вона переїхала після весілля, завжди панував ідеальний, майже стерильний порядок. Молода дружина щиро намагалася розділяти інтереси коханого: вона непогано розбиралася в нюансах будівництва і навіть могла підтримати розмову про ремонт автомобілів. Без зайвих докорів і скандалів відпускала Олега в лазню чи на риболовлю з чоловічою компанією.
До того ж, незважаючи на постійні поради своїх «просунутих» подруг, Аліна продовжувала працювати і заробляти власні гроші.
Сучасні норови диктували зовсім інші тренди у стосунках між чоловіком і жінкою, тому Аліна, на думку її подруг, виглядала в їхній компанії як мінімум дивною, якщо не сказати відсталою.
— Дорогенька! Та ти ж поводишся як якась старосвітська бабця! Може, ти ще й шкарпеточки за ним власноруч переш? — уїдливо, з викликом поцікавилася Наталя.
— Ну так, перу. В пральній машинці, звісно. А що в цьому такого страшного?
— А те, люба моя, що дуже скоро він приведе в дім якусь нову, яскраву дівчину, а тебе залишить виключно в ролі безкоштовної прислуги! Оком не встигнеш кліпнути!
Ці молоді жінки мали традицію: щосуботи вони збиралися на фуд-корті великого торгового центру. Їхнє тісне жіноче коло складалося з п’ятьох нерозлучних подруг. Дружили вони ще зі студентських лав і свято вірили, що завжди підтримують одна одну в будь-якій життєвій ситуації.
Звісно, їхні дівич-вечори ніколи не обходилися без ситних частувань: багатоповерхові бургери, хрустка курка у фритюрі, пухкі булочки з корицею та ще безліч усього калорійного. Так було і того дня:
— Ох, дівчатка! Ледве доперла ці таці! Але ж усе сама, нікого не просила! — «пробасила» Оленка, гучно ставлячи їжу на стіл.
Оленка була палкою, непохитною прихильницею абсолютного рівноправ’я! Рівноправ’я всіх і в усьому, до найменших дрібниць. Саме тому вона принципово ніколи й нікому не поступалася місцем у громадському транспорті.
Замовлену в ресторанах їжу завжди забирала із зони видачі сама, аби, крий Боже, не залишати офіціантам чайових за обслуговування. Звісно ж, і важкі пакети з продуктами вона завжди тягала сама, а таксі викликала виключно з жінками-водійками…
— Ну що, а на десерт що будемо замовляти?
— Морозиво, звісно! З карамеллю!
Попоїсти дівчата любили щиро і з натхненням, тож їхні гастрономічні вподобання вкрай рідко зупинялися на корисній броколі чи дієтичній спаржі.
Славнозвісний бодіпозитив у їхній компанії сформувався далеко не одразу, а десь паралельно з планомірним і впевненим набором ваги кожної з учасниць. Але разом, у своєму теплому колі, вони почувалися максимально комфортно і захищено.
Наталя навіть завела спеціальний блог для жінок, де з розумним виглядом вчила підписниць прийняттю себе такою, як є, та глибокій життєвій усвідомленості.
— От побачите, коли я нарешті заведу собі чоловіка, він у мене буде як шовковий: і пратиме, і готуватиме, і квартиру вилизуватиме! — авторитетно заявила Марина, з апетитом накидаючись на їжу.
На її голові кумедно красувалися руді лисячі вушка, а нижче спини метлявся пухнастий штучний хвіст. Марина цілком серйозно асоціювала себе з жінкою-лисицею.
Її батьки, побачивши одного разу доньку в такому екстравагантному вигляді та послухавши її глибоко філософські міркування про звірину сутність, просто перестали годувати її вдома. Адже справжня лисиця має здобувати собі їжу самостійно, полюючи в лісі! Тому Марина тепер активно і безжально нищила курячі нагетси на фуд-корті торгового центру.
У цій, м’яко кажучи, дивовижній компанії лише Аліна мала офіційний статус заміжньої жінки.
— Розумієте, я ж щиро намагаюся брати участь у його житті. Він іноді навіть радиться зі мною, коли треба машину на СТО відігнати, або питає, на яку наживку зараз краще окунь іде. Але… знаєте, в нашому житті кудись зникла вся романтика. Він уже цілий рік не носив мене на руках! — тяжко зітхнула Аліна і, сумно прицілившись до величезного бургера, майстерно запхнула його до рота майже цілком.
— Та це ж чистий аб’юз! — безапеляційно заявила Оленка, аж поперхнувшись колою. — Ваші стосунки токсичні до неможливості! Ти для нього все робиш, викладаєшся на повну, а він для тебе — рівнісінько нуль! Ану згадай, коли він тобі востаннє робив якісь нормальні подарунки?
— Ну… минулого тижня. Приніс абонемент на фітнес, річний.
— От бачиш! Це ж класика! Він же тебе просто тролить! Розумієш? Якщо ти туди підеш, то автоматично визнаєш, що не цінуєш себе у своєму нинішньому тілі! А це означає лише одне: він не любить тебе такою, яка ти є насправді! — навперебій, перекрикуючи одна одну, почали галасувати подруги, привертаючи здивовані погляди інших відвідувачів фуд-корту.
— Висновок очевидний: треба негайно подавати на розлучення! Відсудити в нього половину квартири і йти шукати здорові, екологічні стосунки! — авторитетно заявила Марина-лисиця, старанно розчісуючи свій рудий хвіст спеціальним гребінцем.
— Ні, цього замало! Це надто просто! — багатозначно підняла вказівний палець догори Оленка. — Слухай сюди: ти покірно йдеш на той його фітнес, але… принципово не худнеш! Ні на грам! Хай бачить, що ти ніби й робиш те, що він хоче, тому твоя карма перед ним абсолютно чиста, але підкорятися його стандартам ти не збираєшся!
— Боже, і коли вже цей жорстокий світ нарешті розплющить очі й очиститься від цих жахливих стереотипів та нав’язаних патріархатом думок?! — з невимовною, вселенською тугою в голосі промовила Олександра, повільно дістаючи з рюкзака недоплетену шкарпетку.
Зараз ця дівчина асоціювала себе з дуже мудрою, навченою життям жінкою пенсійного віку, яка знайшла розраду у в’язанні. Для повноти образу вона навіть прикупила собі недешеву перуку зі штучною, але дуже реалістичною сивиною.
— Навіщо себе так мучити й ламати?! Тільки розлучення! І нехай потім сам собі голову ламає, кого він втратив!
— Дівчата, ну як ви не розумієте… я ж люблю його! — ледь не плачучи, зітхнула Аліна. — І я просто хочу, щоб йому було добре і комфортно зі мною!
— Та-а-ак… — багатозначно і тривожно протягнула Наталя, насупивши брови. — А оце вже симптоми глибокої, майстерної маніпуляції з його боку! Це дуже і дуже серйозно, люба моя! Ти зараз абсолютно неусвідомлено намагаєшся потурати його ницій, егоїстичній сутності самця!
Значить так: я прямо зараз записую тебе на прийом до своєї знайомої психологині. Ти б бачила її сторінку в інстаграмі — там такі глибокі, сильні цитати і просто неймовірно красиві фотографії з Балі! Вона тобі точно мізки на місце поставить!
— Абсолютно згодна! Обов’язково сходи до спеціаліста. Тобі життєво необхідно усвідомити себе цільною, незалежною особистістю і назавжди скинути ці важкі кайдани сімейного рабства! Ти надто рано вискочила заміж, не нагулялася. Це, знаєш, сто відсотків згубний вплив твого батька. Тобі обов’язково треба пропрацювати цей дитячий травматичний момент із психологом, — активно закивала сивою перукою Олександра, не відриваючись від в’язання.
— Сашо! Та схаменися, в мене ж батька взагалі немає, я його ніколи не бачила… — Аліна щиро і дуже здивовано підняла брови.
— Ой… Ну… Значить, це згубний вплив діда! Родові травми — страшна річ!
— Мій дід помер, коли мені ледве три рочки виповнилося…
— От бачиш! Помер зарано, покинув тебе, а глибокий психологічний слід залишив на все твоє життя! Ох і хитрий же… дідусь… — подруга невдоволено пирхнула. — Тим більше! Треба терміново пропрацювати цю травму покинутості! Якомога швидше, поки не пізно!
— Коротше кажучи, підбиваємо підсумки! — Оленка рішуче вдарила своїм пухкеньким кулачком по столу, аж таці підскочили. — З сьогоднішнього дня ти повністю припиняєш йому прислуговувати! Ідеш у той спортзал, щоб він не мав жодної можливості звинуватити тебе в чорній невдячності.
Паралельно інтенсивно працюєш із психологом, шукаєш свої особисті кордони, а під подушкою завжди тримаєш готову заяву про розлучення! Ну все, план дій є. А тепер, дівчатка, давайте замовимо ще по великому молочному коктейлю! І обов’язково десерт, ми це заслужили!
Доленосне рішення було ухвалене одноголосно, і подруги з чистим сумлінням повернулися до свого розкішного бенкету.
Наступного ранку Олег, як завжди, розбудив дружину перед роботою.
— Аліно! Сонечко, ти випадково не бачила мою блакитну сорочку?
— Вона там, у купі брудної білизни! — буркнула Аліна з-під ковдри.
Вона цілих три дні з нетерпінням чекала саме цього запитання. Увесь цей час вона дуже старанно і методично складала абсолютно всі речі чоловіка в одну величезну, безформну купу біля пральної машини.
Усі ці дні молода жінка принципово не брала до рук ані віника, ані ганчірки, і навіть не підходила до плити, свято дотримуючись цінних порад своїх неймовірно мудрих подруг.
— А, ну добре! Тоді я сьогодні у светрі піду, нічого страшного, — спокійно відповів Олег, зазираючи до спальні. — До речі, я вже закинув усю ту білизну в пралку. Ти тільки кнопку натисни, будь ласка, бо я не пам’ятаю, який там режим. А в обідню перерву я заскочу додому і сам усе розвішаю, не турбуйся. І ще одне: я там на кухні тобі сніданок залишив, на плиті. Все, я побіг, бо запізнюся. Гарного дня, цілую!
За кілька секунд у коридорі м’яко клацнув замок вхідних дверей.
Аліна навіть не встигла рота відкрити для підготовленої гнівної тиради. Вона сіла на ліжку, лупаючи очима, і з усіх сил намагалася збагнути: що за хитру гру зараз веде її чоловік? Де скандал? Де крики про те, що в домі немає чистої сорочки?
Увечері, повертаючись з роботи, Аліна завбачливо і дуже ситно поїла в найближчому кафе, адже ставати до плити вдома вона категорично не планувала. Її план саботажу мав тривати.
Але, щойно переступивши поріг квартири, вона несподівано відчула просто неймовірно апетитні пахощі запеченого м’яса.
— О, прийшла! Втомилася на роботі, моя хороша? — Олег радісно зустрів дружину ще в коридорі і дбайливо допоміг зняти пальто. — Зголодніла, мабуть, страшенно?
— Ні… А… що взагалі відбувається? — Аліна остаточно розгубилася, не розуміючи, як реагувати на таку поведінку.
— Та я ж чудово бачу, як ти останнім часом виснажуєшся на тій роботі. По дому зовсім нічого не встигаєш, сили тебе покидають. От я і вирішив взяти частину турбот на себе, допомагаю тобі. Давай, мий руки і ходімо вечеряти, все вже гаряче.
— Ага! Я все зрозуміла! Ти просто хочеш, щоб я відчувала провину! — Аліна переможним жестом вказала пальцем на розгубленого чоловіка. Вона ж бо вже цілих два рази відвідала ту саму інстаграмну психологиню і тепер вважала себе справжнім експертом із розпізнавання токсичних стосунків.
— Що-о-о?! — Олег аж завмер на місці від такої несподіваної заяви.
— Так-так! Ти зараз навмисно будуєш із себе ідеального, турботливого чоловіка! Замість того, щоб чесно і відкрито накричати на мене за те, що в домі брудно і немає їжі, ти мовчки сам вирішуєш цю проблему! І робиш це тільки для того, щоб залишити мене сам на сам із глибоким, потаємним почуттям провини! Ти — типовий латентний маніпулятор! Ось ти хто!
Олег з хвилину мовчки, дуже уважно і якось сумно дивився на дружину. Потім важко зітхнув, нічого не відповів і повільно пішов на кухню.
— Я там приготував твою улюблену картопельку з м’ясом, у духовці запікав, як ти любиш! А де твоя велика ложка, не підкажеш? Не можу знайти… — долинув його спокійний голос.
Реакція Аліни на ці невинні слова була просто феєричною: почувши запитання про ложку, вона влетіла на кухню, мов розлючена фурія, з палаючими очима.
— Ти щойно обізвав мене жирною!! Ах ти ж підлий маніпулятор!
— Та ти що, здуріла? Нічого подібного я не казав! — спокійно, але вже з ноткою роздратування відповів чоловік. — Я просто констатую факт: останнім часом ти дуже полюбляєш смачно і великими порціями поїсти, і в тебе справді є своя улюблена велика ложка. А от часу на те, щоб нормально, не поспішаючи поїсти, в тебе, мабуть, немає. Ти ж вічно допізна на роботі пропадаєш, перекушуєш на бігу.
— Ти продовжуєш нахабно обзивати мене жирною!! Та ще й до того ж ледачою!!
— Аліно, заспокойся. Я зовсім не це мав на увазі, люба! Ти все перекручуєш!
— Все! Досить з мене! Ти абсолютно не цінуєш мене такою, яка я є насправді! Ти зовсім не поважаєш мою важку працю і категорично відмовляєшся розуміти мої глибокі життєві переконання! Я завтра ж подаю на розлучення! Пішов геть звідси і свою жрачку забирай!
Олег, не кажучи ні слова, абсолютно спокійно всівся за стіл і почав неспішно накладати собі в тарілку паруючу картоплю.
— Є один малесенький нюанс, дорогенька. Це — моя квартира, куплена до шлюбу. І я звідси піду тільки завтра вранці, рівно о восьмій нуль-нуль. Тому що мені, на відміну від деяких, на роботу на дев’яту. А ти можеш іти куди забажаєш.
Аліна на мить розгубилася, кліпаючи очима. Але потім швидко згадала всі настанови своїх бойових подруг і заговорила неприємним, верескливим голосом:
— Ах так?! Ти весь цей час нахабно використовував мене, як безкоштовну прислугу! — вона нервово, до почервоніння, почухала потилицю, намагаючись згадати, що там ще треба казати в таких випадках. — Я… я відсуджу в тебе абсолютно все! Ти в мене в одних дірявих трусах на вулиці залишишся, запам’ятай мої слова!
На цьому її мізерний запас заготовлених феміністичних фраз раптово вичерпався.
Вона рвучко розвернулася і кинулася до свого телефону, щоб терміново, в екстреному режимі, зібрати консиліум у загальному чаті з дівчатами і вирішити, як їй діяти далі в цій «кризовій» ситуації.
Рівно через дві години і сорок хвилин активного листування Аліна, грюкнувши дверима, гордо покинула квартиру.
Минуло два тижні.
— Слухай, ти взагалі уявляєш цей цирк?! Вона ж наступного дня реально приїхала з дільничним поліцейським, з тією своєю ненормальною подругою, що з лисячим хвостом ходить, і ще з якоюсь дивною бабою в сивій перуці, яка чомусь свято переконана, що робить їй велику послугу і рятує від кухонного рабства! — емоційно розповідав Олег.
— Оце так комедія! І чого ж вони від тебе хотіли? — щиро розреготався приятель Олега, який саме робив підхід на сусідньому тренажері, із задоволенням слухаючи цю неймовірну життєву історію.
— Ти не повіриш — хотіли силоміць виселити мене з моєї ж власної квартири! Я просто мовчки дістав і показав дільничному документи на право власності. Бідний мужик аж почервонів, довго вибачався за турботу. Після цього Аліна мовчки, зі злістю зібрала свої лахи, і вся ця строката компанія нарешті звалила в туман.
Це просто якийсь страшний сон, чесне слово. А я ж, дурень, хотів як краще! Я ж просто мріяв, щоб вона зі мною в спортзал походила, трохи вагу скинула, бо вже задихатися почала на сходах.
Я ж виключно про її здоров’я турбувався! До речі, саме за твоєю порадою я їй той абонемент купив! І навіть словом не наполягав, щоб, крий Боже, не образити її тонку душевну організацію.
— Знаєш, братику, радій, що всі ці її приховані «таргани» та дивацтва вилізли назовні саме зараз, — ще дужче розсміявся товариш, витираючи піт з чола. — А уяви, якби у вас діти пішли? О-о-о, от тоді б ти сто відсотків залишився і без квартири, і з шаленими аліментами до кінця життя! Радій, що легко відбувся.
А зараз я тобі настійно пропоную не вішати носа, закінчувати тренування і піти зі мною в одне дуже затишне кафе неподалік. До мене якраз рідна сестра, Марійка, в гості приїхала. Я їй твердо обіцяв наше місто показати, екскурсію влаштувати. Складеш мені компанію? Вона, здається, не сама, а з якоюсь подругою приїхала…
— З подругою, кажеш? — Олег зацікавлено підняв брову.
— Тільки давай зразу домовимось: чур, подруга сестри — моя! — хитро підморгнув приятель. — А от ти до моєї Марійки уважніше придивись. Вона в мене дівчина що треба: і красуня писана, і розумниця, господиня чудова. І, що найголовніше, подруга в неї нормальна — спортсменка, а не якась там міська божевільна лисиця з хвостом!
Хлопці весело, від душі розсміялися. Вони бадьоро закінчили своє тренування, прийняли душ і з легким серцем пішли назустріч новому дню і, можливо, новим, здоровим стосункам.
А що ж наша Аліна? Вона зовсім недовго святкувала своє гучне розлучення, омріяну свободу та омріяну жіночу самодостатність. Дуже скоро вона випадково побачила у соцмережах щасливого Олега в обіймах тієї самої Марійки. Дівчини, яка асоціювала себе просто з нормальною, адекватною жінкою, а не з міфічними істотами чи жертвами патріархату.
І ось тоді до Аліни нарешті дійшло, наскільки ж катастрофічно неправі були її такі «розумні» подруги. Жінка впала в глибоку, затяжну депресію. І, як не дивно, хвалена психологиня їй абсолютно нічим не допомогла.
Принаймні та, у якої на сторінці були такі гарні цитати і красиві фотографії з Балі.
Ось і так буває )
