Моєму сину 32 роки. Нещодавно він одружився, дітей поки немає.
Скромний, домашній, заїкається трохи, тому з дівчатами йому завжди було складно порозумітися. Працює програмістом та спілкується в основному з колегами.
Я вже думала, що не дочекаюся ні невістки, ні онуків, а тут така несподівана новина. Щоправда, дружина на шість років старша, зате зі своїм житлом.
Відпустила я сина з легкою душею, думала, що вона подбає про нього, як слід. Але згодом помітила, що син відмовляється до мене приїжджати.
А ми з сином домовилися, що раз на тиждень він приходитиме до мене в гості. Зрозумійте правильно, це не егоїзм з мого боку, просто він стільки років жив зі мною, і мені непросто від нього відразу відвикнути.
Але один раз я помітила, що в нього губа розбита, вдруге на щоці була садна. Якось з’ясувала, що невістка розпускає руки.
Я була в шоці. У нас у сім’ї голос ніхто ніколи не підвищував, не кажучи вже про те, щоб битися чи принижувати одне одного.
Намагалася з нею поговорити, але розмови не вийшло. Вона відразу показала своєю поведінкою, що це не моя справа. Тоді запропонувала синові переїхати додому назад, каже, що самі без мене розберуться.
Теперт він постійно її захищає. Де вона тільки взялася на нашу долю!
Я тепер місця собі не знаходжу. Дуже шкода сина.
