Моїй дочці 17 років. Зі мною не живе вже 3 роки.
Все почалося з того, що її батько знову одружився з іншою жінкою. У якийсь момент моя дитина просто пішла з мого життя. Постійні листування з мачухою наприклад “Я тебе люблю”, і всяке різне в цьому дусі. Не розумію, чим вона її так зацікавила.
Безліч фотосесії з ніжними обіймами, дивлячись на ці фотографії відчуття, що мати вона, а не я. Я вважаю, що не обділила свою дитину любов’ю та опікою. Хоча дуже багато працювала і не завжди був час на це.
З самого початку знайомства з новою дружиною мого колишнього, вона всіляко стала проявляти себе в житті моєї дитини, їздити з нею на заходи (дочка займається вокалом), коли в мене на те не вистачало часу із-за моєї роботи.
Я вже не говорю про те, що на випускному у Вероніки, коли вручали подяку батькам, то ми за нею виходили втрьох, бо ця жінка постійно лізе в наше батьківське життя, за активну участь у житті школи.
Я з усіх сил намагалася дати своїй донці все найкраще, модні речі, будь ласка. Телефони, ноутбуки, будь ласка.
Няні були найкращі, на них витрачалися величезні гроші.
Ніколи не було відмови й у грошах. Зараз будучи в родині батька, вона живе набагато бідніше. Не погано, звичайно, але я можу дати більше.
Не розумію як навчити доньку, що я мати, рідна та єдина? І називати 3 роки мамою чужу жінку – це ненормально.
Мене взагалі не сприймає. Заблокувала скрізь. Сказала чи я приймаю все як є, чи її не буде у моєму житті. А як я можу прийняти чужу жінку біля своєї дитини? Краще мати вдячних дітей, аніж таких. Я все життя тяжко працювала заради її доброї долі.
Але мені дуже не вистачає доньки, хочеться поспілкуватися, обійняти.
Як бути далі?
