Прожили разом із дівчиною майже три роки. Вона у всіх відношеннях позитивна людина, але постійно говорила про шлюб. Я з самого початку наших стосунків сказав, що не одружуся до 30 років (зараз мені 27), але вона заявила, що не бажає бути у статусі коханки.
Приходжу з роботи, а вона пакує свої речі в коробки. Я спитав, навіщо вона це робить. Отримала відповідь: «Повертаюся до батьків, поки ти не передумаєш».
Я мовчки почав допомагати їй збирати речі, це розлютило її ще більше. Почала мене ображати, сказала, що ніколи не кохала мене.
Мені прикро, що так розлучилися, але не відчуваю своєї провини. У нас спочатку був договір, та й можна було потерпіти ще три роки! Але їй чомусь хотілося статусу заміжньої жінки.
Почуття пропали від її слів на мою адресу. Правду кажуть, що від кохання до ненависті один крок.
