Як ви вважаєте, чи коректно брати гроші у літньої людини на її ж потреби? Ситуація в сім’ї така, моя бабуся, дуже вже похилого віку, їй 88 років, живе одна. Людина вона досить енергійна – у свої роки себе повністю сама обслуговує, оплачує рахунки за комунальні платежі і навіть іноді примудряється “бігати” на дачу в передмісті.
У нас у сім’ї дуже поважне до неї ставлення, ми жили довгий час із нею та з сестрою, років 10-12, поки мої батьки не отримали своєї квартири. Вона виростила і нас із братом, плюс ще й мою доньку (правнучку) няньчила до садка, коли я вийшла на роботу.
Зараз ми теж у дуже теплих стосунках, бабусі дзвонимо по кілька разів на день, заходимо 1 раз на 2 дні. Допомагаємо їй практично у всьому – починаючи дрібним ремонтом у квартирі, закінчуючи прибиранням та дачею.
Причому бабуся вона у нас не старомодна, а дуже добре розуміється на всіх життєвих реаліях та політиці (своєго часу працювала в регіональному сільгоспі і потім – начальником кадрів у великій будівельній організації). Кажу це до того, що просто так їй диктувати свої умови не вдасться.
А суть ось у чому. Почала вона останні рік-два ретельно економити на речах. Хоча пенсія у неї нормальна – 8-9 тис виходить. Плюс у неї на картці є чималі суми (ну, як заведено у людей похилого віку, на похорон і т.д.).
Ми на її гроші не розраховуємо абсолютно, якось це у сім’ї у нас неприйнято. Але просто шкода, що ці суми десь складаються (незрозуміло де, шукати в квартирі по кутах просто некрасиво), а їх можна було витратити на її ж комфорт, наприклад, вікна поставити в будинки нормальні, ремонт хоч трохи зробити в квартирі (у неї трикімнатна), меблі купити краще.
Ми, звичайно, їй допомагаємо зі своїх коштів, але в міру можливостей. Я запропонувала мамі своїй не віддавати пенсію їй повністю (зазначу, що пенсію для неї знімає моя мама і віддає їй повністю до копійки), а відкладати і купувати для неї якісь речі з одягу або для дому.
Мама моя сказала, що не зовсім це добре ось так ось забирати частину грошей, навіть якщо і витрачати потім на саму ж бабусю. Сама бабуся ні на що не хоче витрачати – каже, що їй уже нічого не потрібне. Чи це справді некоректно, як вважаєте? І як вчинити правильно, у такій ситуації?
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…