Я живу у сільській місцевості і вже років 10 працюю у районній адміністрації, місце непогане, у мене своє добротне житло, сім’я, невелике господарство, все б нічого, але зі мною в одному кабінеті вже рік працює жінка Люся, яка постійно мені чимось дорікає і вчить життю

Я живу у сільській місцевості і вже років 10 працюю у районній адміністрації. Місце непогане. У мене своє добротне житло, сім’я, невелике господарство. Все б нічого, але зі мною в одному кабінеті вже рік працює жінка Люся, яка постійно мені чимось дорікає і вчить життю.

Я не так дивлюсь, не так комусь сказала, не так відповіла по робочому телефону і постійно мені твердить, що вона моя найкраща подруга, яка бажає мені тільки добра і уберігає від усяких лих. Також зі слів Люсі, я ображаю своєю поведінкою колег, які мені, як вона каже, нічого в очі не скажуть, а вона ось за них говорить мені в обличчя і притому суворо не рекомендує з’ясовувати з ними стосунки, тому що буде скандал.

Я просто здивована, я з усіма колегами поводжуся досить тактовно і стримано, а вони, за словами Люсі, виявляється, мене тихо ненавидять. Я вже втомилася, я відчуваю себе якоюсь загнаною в кут людиною. Всі ці Люсини плітки, чвари і фантазії мене вибивають з робочої колії, не дають нормально працювати.

З усіма начальниками Люся на короткій нозі. Загалом, любить їм догоджати, лестити, домагатися їхнього розташування. Скаржитися на Люсю — марна трата часу, бо вона в очах начальників дуже хороша.

Звільнятись я не хочу, бо в селі не так просто знайти роботу. Я дуже люблю свою роботу, намагаюся все робити вчасно та вчасно. Кидати все і їхати до міста з сім’єю, а заради чого? Щоб влаштуватися на іншу роботу, де є такі ж ділові та вульгарні Люсі? Хочеться поставити її на місце, але не знаю, як.