Я знала, що мій майбутній чоловік має дитину від першого шлюбу, коли ми одружилися, то його доньці було 5 років, але я не очікувала, що дівчинка тиждень житиме з нами, а тиждень із матір’ю

Чоловік балує свою дочку від першого шлюбу. Я знала, що мій майбутній чоловік має дитину від першого шлюбу. Коли ми одружилися, то його доньці було 5 років. Але я не очікувала, що дівчинка тиждень житиме з нами, а тиждень із матір’ю.

Вона вередує і приймає мене в багнети. Мабуть, сподівається, що мама з татом таки будуть разом. Ночами прокидається і плаче. Просить тата, щоб він помирився з мамою. Маніпулює батьком, коли їй потрібно привернути увагу. Коли хоче щось отримати, починає видавлювати із себе сльози, а на обличчі вираз жертви.

Коли чоловіка немає вдома, зі мною дівчинка поводиться і розмовляє жорстко: «мама тебе не пробачила», «ти не вмієш готувати, я не їстиму це». Вона влаштовує мені перевірки, ховає мої речі, вигадує те, чого я не роблю.

При цьому для чоловіка важливо, щоб у мене з нею склалися добрі стосунки. Вона ж татова дочка, найулюбленіша і найпрекрасніша у світі. Тато хоче її балувати, носити на руках, захищати і, звичайно, подарувати весь світ.

Мені з нею конкурувати безглуздо. Я почуваюся безпорадною. Розпач і негативні емоції вже накипіли. Залишити чоловіка не можу, бо люблю. Та й його перша дружина вже в інших стосунках. Причому її новий партнер теж не дуже ладнає з дівчинкою. Я розумію, що найгірше в цій ситуації, мабуть, дитині. Але жити так нестерпно.