Я зростала у селі, у бідності та злиднях, ніколи не бачила ні гарного одягу, ні косметики, ні гаджетів, після 18 років змогла вирватися та вступити до училища у сусідньому місті на бюджет, потім пішла працювати, жила дуже скромно, винаймала кімнату в гуртожитку, їла на роботі (працювала помічником кухаря), заодно непогано навчилася готувати, загалом робила все, щоб заощадити

Я зростала у селі, у бідності та злиднях. Ніколи не бачила ні гарного одягу, ні косметики, ні гаджетів. Після 18 років змогла вирватися та вступити до училища у сусідньому місті на бюджет. Потім пішла працювати. Жила дуже скромно, винаймала кімнату в гуртожитку, їла на роботі (працювала помічником кухаря). Заодно непогано навчилася готувати. Загалом робила все, щоб заощадити.

Друзів теж було небагато. Я в житті дуже скромна, не товариська, до того ж далеко не красуня. Хлопця також не було. Потім подруга познайомила зі своїм двоюрідним братом. Я йому сподобалася. Він почав доглядати, дарував квіти, зустрічав із роботи, купував прикраси.

Для мене це було дуже незвичайно, і я швидко закохалася. Через рік він запропонував переїхати до нього в квартиру та звільнитися з роботи. Він хотів, щоб удома завжди було чисто та пахло їжею. Я категорично відмовилася кидати роботу. З моєю освітою важко кудись влаштуватися. Тим більше, незабаром мені обіцяли безкоштовне навчання на кухаря та підвищення зарплати.

Ми багато сперечалися з цього приводу, але у результаті він змирився. На той час я встигла вивчитися та здати на права, і він часто давав мені свою машину, щоб я їздила на роботу і з роботи. Йому було близько йти до своєї, а мені їхати більше години.

Все було чудово. Ми прожили майже рік без сварок, а потім я їхала з роботи додому і не впоралася з керуванням. Влетіла у дорогу іномарку. Суди, розбирання мене визнали винуватцем аварії. Збитків нарахували близько 400 тисяч, 200 з яких виплатила страхова. Все інше залишилася винна я.

Хлопець виставив мене з квартири та сказав, що подасть до суду на мене за свою машину, щоб я її відновлювала. Крім цього наговорив багато злих і принизливих речей. Я знову повернулася до гуртожитку, тільки вже без грошей, без хлопця та з розбитими почуттями.

З мене наче викачали все добре, що було. Майже рік суддів, протягом яких ми з хлопцем дедалі більше віддалялися одне від одного. Він не хотів навіть розмовляти зі мною, ненавидів мене. Я довго лежала в лікарні, але він приходив до мене всього кілька разів, посилаючись на роботу.

Я сподівалася, що він пробачить, що все налагодиться. Тепер я остаточно усвідомила, що втратила його. Батьки далеко і навіть не знають про те, що сталося. Боюся їм говорити, боюся їхати назад. Зараз за виконавчим листом у мене забиратимуть половину заробітку, і мені навряд чи вистачатиме на життя. Хоч іди надвір і торгуй собою. Через одну помилку моє життя перетворилося на пекло.