Чи доводилося Вам приймати гостей? Не тих, які прийшли на запрошення на свято, а тих, які приїхали у Ваше місто відпочити, або за своїми справами?
— Я до столиці перебралася років 5 тому, – розповідає Ніна, – звісно, важко і було, і є. Але я перед тим, як рвонути сюди, добре все зважила: чоловіка в мене немає, у маленькому селищі, звідки я родом, варіантів заробити і виростити сина не так багато. Порадилася з мамою, зібрала до купи всі накопичення, залишила 5-ти річного тоді Максима на свою маму і рвонула.
Ті, хто «підкорював» свого часу неласкаву столицю, знають, як гірко вона вміє розчаровувати. Ось і Ніна зіткнулася і з обманом, коли винайняла квартиру, а виявилося, що це було чуже житло. І гроші в неї в транспорті одного разу витягали, і бувало, що тижнями вона могла собі дозволити лише булку і пляшку кефіру.
— Вижила, – усміхається молода жінка, – розумнішою стала. Роботу знайшла. Там продала квартиру, яку мені дід заповів, тут вступила в іпотечну програму. До другого класу Максим пішов уже в столиці.
Вона і зараз не шикує: квартира на околиці, двокімнатна квартира з іпотекою, та кредит довелося брати на меблі й завершення ремонту, та на проїзд до місця роботи гроші потрібні, та дитині стільки всього треба.
— Це тільки здалеку здається, – каже Ніна, – що в столиці ми гроші лопатою загрібаємо. Моя арифметика така: з іпотекою, комуналкою, кредитом із мого бюджету мінус 30 тисяч. А всього я отримую, з усіма підробітками, десь під 40.
Підробітків у жінки аж два: на віддаленому режимі в інтернеті, це плюс ще 7-10 тисяч на місяць, та прибирання квартир у вихідні як співробітниця клінінгової компанії. Виглядає Ніна добре, взуті вони з сином, вдягнені, але й працює вона на трьох роботах так, як і не снилося їй у далекому рідному містечку.
— З ніг, буває, валюся, – зізнається, – і все чекаю, ось через 2 роки виплачу хоча б кредит і залишиться тільки іпотека – вже легше буде.
Ранньою весною, на канікули Максима, Ніна з сином виділили тиждень і гроші на поїздку в рідне містечко (зазвичай мама сама приїжджала). І там Ніна зайшла в гості до двоюрідної сестри.
— Ми з Олею в одному класі вчилися, – пояснює вона, – та й крім родинних зв’язків дружили з дитинства. А потім якось життя розвело: Оля заміжня була, чоловік заробляв нормально, діти… А я одна із сином. Я завжди жила дуже важко, дуже скромно. У Олі нові знайомі, друзі сім’ї, а мені з порожніми руками і в гості було зайти незручно, на мене її чоловік так несхвально дивився. А тут дізналася, що чоловік сестри пішов у нове життя, а вона залишилася одна.
Та й мама, і її сестра, мама тієї самої Олі просили: зайди, підтримай.
— Накупила смаколиків дітям, – згадує Ніна, – у неї синові 15 років і доньці 10, як моєму Максу. Фрукти, тортик, солодощі, делікатеси. Хоч і серце обмирало, дивлячись на те, як швидко тануть відкладені з такою працею гроші. Пішла в гості.
Оля сестрі й подрузі зраділа. Не забула поскаржитися на важке життя: ось і кредитну карту відкрила, довелося. Колишній копійки платить, жити важко. Посиділи, поговорили, розійшлися, і Ніна з сином поїхала додому.
— Максима нещодавно мама забрала на літо, – продовжує Ніна, – я дорогу оплатила, а вже годувати-поїти мама онука обіцяла, за що їй величезне спасибі. Я зітхнула: відкладу трохи, синові до школи, та підробіток можна збільшити. Не тут було.
— Ніночка, – зателефонувала нещодавно Оля, – донька так хоче до зоопарку. Можна ми з нею до тебе приїдемо на кілька днів у вихідні?
Не відмовиш, рідня ж, та й тітонька одразу ж зателефонувала з тим самим проханням: прийми сестру, не чужа ж. І Ніна погодилася, думала, що дасть сестрі ключі у вихідний, ввечері побачаться, а на денні години вона клієнтів набрала.
— Ми ж столиці не знаємо зовсім, – стогнала Оля телефоном, – ну раз у житті виділи пару днів, поводи нас!
— А потім і зовсім, – каже Ніна, – виявилося, що їде Оля з обома дітьми. Та ще поскаржилася: премію не дали, а вона на неї розраховувала. Я мовчу, слухаю, що далі буде.
— Як думаєш, – запитала Оля сестру, – погода погана, може, відкласти поїздку на серпень, усе одно грошей немає?
— Дивись, Оль, сама, як тобі зручніше, – відповіла Ніна.
—А з іншого боку, – послідувала відповідь, – хіба з цією погодою вгадаєш? Ні, ми все ж поїдемо, раз вирішили. Як вважаєш, дня на два нам із дітьми в столиці тисячі 2 вистачить? Ну окрім того, що на дорогу.
— Я так і сіла, – зізнається Ніна, – 2 тисячі на трьох на 2 дні. І в зоопарк, і фастфуда поїсти, і в дитячу кімнату, і на атракціони….
— Навряд чи, – чесно відповіла вона сестрі, – тут і в туалет сходити – плати гроші, і поїсти, і попити. А вже про розваги не кажу.
— Гаразд,- неохоче погодилася Оля, – візьму останні.
— Це вона натякала на те, – сказала мама Ніни, – що ти повинна всі витрати взяти на себе. От навіщо їхати, якщо грошей немає, я розумію, що хочеться, але треба ж розраховувати сили! Ти й так потрапиш на витрати: і поводити, і нагодувати ввечері та вранці трьох людей. Собі ж квиток до зоопарку чи куди ще теж візьмеш!
Але відмовлятися було вже пізно. Оля з дітьми приїхала.
— Діти виховані, – каже Ніна, – зайвого не просять. Але видно ж, що їм хочеться. Погуляли першого дня, роботу відклала, довелося і витратитися: зоопарк, кафе, музей.
— Ну все, – увечорі того ж дня заявила дітям Оля, – завтра на атракціони, а в понеділок уранці – назад поїдемо.
— Ніночко, – звернулася Оля до сестри вже окремо, коли діти заснули, – ти ж із нами підеш? Як ні? Довезеш і все? А ми одні чи що? А гроші? Я розраховувала, що на другий день нас тітка буде розважати. У мене гроші закінчилися. Залишилися тільки на дорогу.
— Я відразу тобі сказала, – каже Ніна, – грошей у мене немає. Я живу дуже важко.
— 40 тисяч отримуєш, та ще й підробіток, хлопчина зараз у матері, – обурилася сестра, – а на племінників витратити тисяч 5 шкода?
— Шкода, – сказала Ніна, – бо в мене їх просто немає. І я тебе попереджала, що в столиці не обійдешся трьома копійками. І домовлялися ми, що ти гуляєш на свої. Я достатньо витратила сьогодні, я не розраховувала на такі витрати, та й підробіток сплив.
— У гості приїхали, – не здавалася Оля, – один раз за весь час! Ми ж тебе в гостях у себе приймали!
— Не на 2 дні, – заперечила Ніна, – і я до вас у гості прийшла з гостинцями і своїми продуктами. А ви з порожніми руками, та ще й із претензіями?
Не розмовляли сестри весь залишок «гостювання». Де і на що вони гуляли – Ніна дізналася пізніше.
— Нахабка, – оголосила телефоном тітка, – сестра приїхала, так і то – прийняти не змогла. Довелося Олі кредиткою користуватися. А вона й так у боргах вся. Ось без року тиждень стала столичною мешканкою, а як зіпсувалася! Жадібна стала.
Як думаєте, це Ніна «зіпсувалася»? Чи Оля хотіла зловити відпочинок для себе і дітей чужим коштом? А Ви готові заради відпочинку залізти в кредит? Поділіться?
