— А ви знаєте, у вашого чоловіка коханка?
— А ви знаєте, що в нього є дружина? — відповіла я.
— Та ви що! — обурилася пані. — Це не я!
— Ну і не я!
— Тоді хто? — розгублено пані.
— Чорт зна що, — навмисно сказала я і відключилася.
Чоловіка в мене не було, але настрій був паршивий, тому чому не поговорити? Дзвінок повторився години за дві.
— Так, я знаю, коханка, — допомогла я голосу, розрізаючи курячу ніжку.
— Як знаєте? — знову розгубився голос.
— Яка ви нерішуча, коханко, — відповіла я її, мішаючи собі майонез з кетчупом.
— А що ви робите? — зовсім розгубилася дівчина на тому кінці слухавки.
— Ніжку їм.
— Чию?!
— Попередньої коханки.
Дзвінок обірвався сам. Голосно похрюкуючи, я із задоволенням доїла і ніжку, і крильце, все смачно запивши чаєм з порічкою.
Цього разу коханка вичікувала менше, якраз вистачило часу останній ковток чаю допити.
— Ви мені збрехали, — ображено заявила пані.
— І знову доброго дня, коханко.
— А чому ви не плачете? — трохи подумавши, продовжила пані.
— А чому я маю плакати?
— Нормальній дружині належить плакати! — обурилася коханка.
— А я ненормальна дружина. Мужик з воза — бабі легше.
— Баба з возу… — пробурчала пані.
— Ну, може, ви й баба, а я жінка, — хмикнула я, вганяючи співрозмовницю в ступор.
— Так ви його відпускаєте? — знову запитала співрозмовниця.
— А я його тримаю?
— Ну, не знаю…
— Ось і я не знаю.
— Дівчина, не морочте мені голову! — розлютилася коханка. — Так відпускаєте чи ні?
— А забирайте, — зробила я широкий жест. — А ще Василя, Василину і Володимира.
— А це хто? — сторопіла коханка.
— Діти, папуга і кіт. Вгадайте, де кіт. — Я ледве стрималася, щоб не зареготати.
— А… Чому всі імена на «В»? — обережно почала вона, ледве перетравлюючи почуте.
— А ви хочете на «А»? — не стримавшись, запитала я.
— Ну, все ж таки дивно.
— Нічого дивного, це чоловік вибирав. Каже, у моєму домі все на «В» буде.
— Але ви ж Наталя! — обурено сказала коханка.
— Правильно, — відповіла я, яка Олена. — А називав він мене, знаєте як? — заінтригувала я її.
— Як? — з придихом запитала коханка.
Я перебирала в розумі імена на «В» і майже з пафосом вигукнула:
— Владлена.
— А мене «воронятко», — розгубилася коханка.
Тут уже відключилася я, не зумівши стримати сміх. Весь мій поганий настрій випарувався. Я пораділа, що я незаміжня і мені не доводиться подібні маячні вислуховувати всерйоз.
«Коханка» розбудила мене о дванадцятій годині ночі.
— Знаєте, — нахабно заявила вона, — Якщо ви така неправильна дружина, то й забирайте собі неправильного чоловіка.
Ви чудова пара! — вигукнула вона і відключилася. Трохи пізніше я побачила, що номер вона внесла в чорний список.
Так суботнього вечора я випадково врятувала чийсь шлюб. Сподіваюся, дружина оцінить.
