Якось син сказав чоловікові, що ми їли в кафе смачне морозиво, він одразу розлютився і почав питати хто його купив нам

Читала історію жінки в декреті, якій чоловік не дає грошей, і вирішила поділитися своєю. У мене була схожа ситуація, але я не захотіла більше терпіти таке ставлення до себе.

Я завжди добре заробляла, хоч і менше за чоловіка. Оскільки у нас був роздільний бюджет, то різниця була помітною. Ми складалися на господарювання і на відпочинок порівну, а подарунки дарували одне одному зі своїх грошей. Я іноді помічала, як чоловік неохоче дає гроші на побутові дрібниці, тож часто купувала за свої, щоб не посваритися. Навіть торт я мала купити сама, коли їхали в гості до моїх батьків. Він так і казав, це ж твої батько і мати.

Мене трохи ображав такий розклад, я звикла, що в сім’ї гроші спільні, а те, що чоловік заробляє більше, так це закономірно, адже на мені весь побут! Це як би зрівнює подружжя. Але коли я пішла у декретну відпустку, почалися проблеми.

Мені доводилося не тільки випрошувати копійки, але ще й звітувати за них. Чоловік реально не розумів, навіщо купувати каву на прогулянці у парку, якщо її можна попити вдома. Пояснювати не було сенсу. Ми часто гуляли втрьох з такими ж матусями, як і я, з маленькими дітьми різного віку. Вони могли купити собі пляшечку води, морозиво чи каву, мені доводилося говорити, що в мене режим і дієта. Було соромно і прикро.

Потім гроші на такі особисті витрати стали давати мої батьки, про що я, звичайно, не говорила. Натомість я могла навіть посидіти у кафе з цими подругами. Але так було, поки дитина не почала розмовляти.

Якось син сказав чоловікові, що ми їли в кафе смачне морозиво. Він одразу ж розлютився, запитав, хто це мене пригощає в кафе. У запалі сварки він навіть сказав, що я дитиною прикриваю зустрічі з коханцем. Я забрала сина та поїхала до батьків.

Чоловік за місяць жодного разу не приїхав до нас і навіть не зателефонував. Я зрозуміла, що йому без нас комфортніше, тож повертатися не збиралася і подала на розлучення.

До декрету я сама себе непогано забезпечувала, так що впораюся, а живу поки що у батьків, у них великий приватний будинок, хоч і трохи старенький. Шкода, що, працюючи, не назбирала хоча б невелику суму на майбутній декрет. Сумно, що навіть одруженим жінкам доводиться думати про фінансову подушку безпеки на час декрету або на випадок розлучення.