Кілька місяців тому я познайомилася з чоловіком. Приємна у спілкуванні людина, культурна, ввічлива.
Ситуація така – зустрічаємося, до близькості ще не дійшло. Щоправда, з його боку навіть натяків не було.
Просто гуляємо, спілкуємось, каже, що я йому подобаюся. Хоче зі мною будувати серйозні стосунки та навіть сім’ю.
Але він жодного разу за весь час не підвіз мене до дому, хоча розходимося пізно. Зустрічаємося здебільшого після роботи, підвезе на машині до зупинки і все чи взагалі пішки проводить до автобуса.
Хоча сам завжди на машині. Така сама ситуація з кіно та кафе, запрошує, але квитки купуємо разом, він собі, я собі.
Якось він купив заздалегідь, а в мене не було готівки, щоб йому віддати, тільки картка. На що він відповів: «Он банкомат іди, зніми з карти».
У результаті, я зняла гроші і простягаю йому, кажу, скільки я тобі винна за квиток, він сказав, що 170 гривень і взяв, не моргнувши оком навіть, та він навіть дав мене решту з 200 гривень.
Мене трохи відштовхує таке його ставлення, добре кіно, але додому можна іноді підвезти.
Він якось проговорився, що він на бензин і так 5 тисяч витрачає на місяць, а якщо ще мене підвозити, то ще більше вийде.
До речі, від його будинку до мого всього 15-20 хвилин на машині. Він сам далеко не бідний, гарна робота, дороге авто.
Чи варто далі зустрічатися з ним, не знаю навіть? Може, хто мав подібні ситуації?
Мені 28 років. Дуже хочеться сім’ю вже дітей.
Йому 32 роки, теж каже, що сім’ю хоче саме зі мною. Як побачив, з першого погляду закохався.
По-моєму, до коханих дівчат так не ставляться, додому їх точно підвозять. Хотілося б почути думки з цього приводу як жінок, так і чоловіків.
Під безкраїм небом, у селі, що потопало в зелені садів та шепоті колосся, жила-була легенда.…
— А ти куди зібралася? Я тебе не відпускала. Сьогодні будеш доглядати дітей, зрозуміла? Я…
— Виростив, одягав, взував, виховував, ага, — усміхається Маргарита. — Так душевно все було, що…
Хата стояла на самому краю села, ніби притулилася спиною до лісу, а обличчям дивилася на…
Не встигнемо й оком моргнути, як час пролетить, і ось він — Новий рік! Жанна…
— І що я тепер маю? Кинути її, чи що? Ліля (дочка від першого шлюбу…