— Побачила на Даринці новий комбінезон і влаштувала мені чергову лайку на тему того, що я обділяю свою старшу доньку на користь молодшої, – розповідає Лариса.
— Я розумію, якби так поводилася твоя колишня свекруха, бабуся Марійки, але щоб мама рідна! Це за межею, – вважає подруга. – Вони ж обидві – її рідні внучки. І що ж? Якщо на Марію платять хороші аліменти, а на Дарину часто зовсім нічого, тепер молодша має роздягненою ходити? І котлет їй за вечерею не належить давати, нехай їсть одні макарони?
— Схоже, саме так мама і вважає, – зітхає Лариса. – Якщо грошей від Марійченого батька приходить більше, то й треба всю суму витрачати на Марію. Якщо в тієї є все, то я маю «зайві» гроші покласти старшій доньці на рахунок, але не витрачати на себе і на Дарину. От як, скажи, жити в сім’ї, коли бюджет у мене складається з моєї зарплати й аліментів на дівчаток, рахувати, скільки я на кожну з них витратила? Маячня ж!
Лариса – мати двох доньок від різних чоловіків. За батьком Марійки жінка не була одружена взагалі. У 21 рік, у студентські роки ще в неї були стосунки, так сталося. Молодий чоловік запропонував позбавитися від “проблеми”, сказавши, що одружуватися він не готовий. Лариса – відмовилася, зважилася виховувати дитину одна.
Біологічний батько через два місяці після появи на світ доньки захотів визнати батьківство, допомагати матеріально. Лариса не відмовилася: жила вона тоді разом із мамою, з грошима було важко, а з маминим характером – ще важче.
Батько Марійки обіцянку тримав: платив невеликі аліменти, щоправда, участі в житті доньки не прагнув брати. І його батьки теж якось до онуки не тягнулися. Теж могли щось купити, зрідка запитували про здоров’я дівчинки або просили надіслати фото – на цьому все.
Аліменти Лариса тоді отримувала зовсім крихітні – у батька Марій кар’єра тільки починалася. Але це була підмога. Коли Марійці було 4 роки, пішла з життя бабуся Лариси по батькові (батька самої Лариси не стало ще раніше, коли їй було 18 років), двокімнатну квартиру в панельному будинку Лариса успадкувала, з радістю переїхала, почала обживатися.
Незабаром налагодилося й особисте життя, зустріла чоловіка, здавалося, ось воно – щастя. Чоловік прийняв Марійку, запропонував заміжжя. З’явилася сім’я. Коли старшій доньці виповнилося 7, у подружжя зʼявилася Даринка. І в декреті стало зрозуміло, що її сімейний човен стрімко тоне.
Чоловік з неба зірок не хапав у плані заробітків, а в декреті це стало особливо помітно: він узагалі навіть просився сісти вдома з донькою, мовляв, Лариса нехай працює, у нього ж одна донька, а в дружини дві, чому він усіх утримувати має. Хоча на Марію вже почали приходити непогані аліменти від батька.
— Одразу після декрету я на розлучення подала, – продовжує жінка. – А який сенс жити погано з таким чоловіком? Погано жити я й сама можу.
Після розірвання шлюбу якось стало легше: старша до школи пішла, Дарина відвідувала садок. І матеріально стало легше – не годувати ж ще мужика, який так і дивиться як присісти на шию, не працюючи. Тільки з аліментами на молодшу доньку було туго.
— То мінімалка від нього, то взагалі нічого. Закордонного паспорта в нього немає, машини немає, майна на нього не зареєстровано, – пояснює Лариса. – У приставів я практично прописалася. А що вони могли і можуть, якщо мій колишній по півроку ніде не працює і на карту йому нічого не капає?
Кілька місяців останніх, щоправда, від колишнього чоловіка аліменти приходять регулярно. Рівно 2 тисячи, тому що зарплата в нього така. А батько Марії платить доньці майже 15 кожен місяць. Жити було б можна, адже за житло Лариса не платить, сама працює, але…
— Зрозуміло, мама відірвалася на мені по повній, коли я заміж вийшла і потім розлучилася. Частка правди в її словах є: чоловіків я вибирала невдало. Але ж не її це справа. Живу я не з нею, допомоги не прошу, Дарину на шию їй не вішаю абсолютно. Але тим не менше вона приходить, телефонує, коронна фраза: «А я тобі казала… Одна тепер, вважай, двічі розлучена». А останнім часом ще й про гроші проїла мені макітру.
Марію мама Лариси, природно, любить набагато сильніше. Дівчинка (розповідь для сайту Рідне Слово) змалечку була поруч, мама допомагала в догляді за онукою, звикла до неї, дуже болісно пережила те, що Лариса вибрала жити окремо, переїхавши в спадкову квартиру.
Коли донька чекала на Даринку, мама взагалі говорила, що це не потрібно, треба виростити Марійку. Теплого почуття до молодшої онуки в бабусі так і не виникло. Ну є вона і є. Але головне останнім часом – гроші. Точніше те, як Лариса їх розподіляє.
— А я просто все складаю в загальний казан і все, а решта – за потребами. Якщо Марійці треба щось – купую їй. Якщо молодшій доньці – витрачаюся на неї.
— Це неправильно, – наполягає мама. – Гроші чиї? Марійченого батька, от на Марію й витрачай. На другу дитину заробляй сама і тряси зі свого колишнього.
— Мамо, а на грошах написано? Зараз узагалі все безготівково. Ну що ти лізеш?
— На грошах не написано, але порахувати можна: скільки (розповідь для сайту Рідне Слово) на харчування, скільки на комуналку, скільки на одяг. Залишилися зайві? Поклади старшій доньці на рахунок. Дарині нема в чому ходити? Ну раз на неї татко не надсилає, шукай у групах «віддам задарма». Ой, не треба мені казати, що ти витрачаєш на молодшу свої гроші, – махає мама рукою. – Що там твоїх грошей? А ти маєш 50 відсотків потреб доньок оплачувати зі свого боку теж.
— Мама, слава Богу, при Марійці цього не говорить. Поки що. Але ось поскаржитися її батькові й бабусі вона вже здогадалася, – злиться Лариса.
— І нічого, їм узагалі все одно, як я зрозуміла. У батька Марійки сім’я, дитина. Бабці взагалі ніколи до дівчинки не було діла. Тож я тут вислуховую. Набридло до чортиків, але якщо маму від дітей відстороню, вона ж в опіку піде, буде скарги писати, я її добре знаю. І потім, Марія вже велика, вона і сама до бабусі може поїхати, а тоді мама точно соромитися не буде – налаштує мені одну сестру проти іншої. Як бути – не уявляю.
Як думаєте, хто правий? Лариса чи її мама? Чи може мати витрачати аліменти, які отримує на старшу доньку, на потреби молодшої, якщо батько тієї своєї дитини не утримує достатньою мірою?
Фото: авторський контент сторінки “Рідне Слово”.
