І тут я з подивом дізнаюся, який, виявляється, Федір молодець, – обурюється Лариса, – яка в мами невістка чудова, раз синові допомагати матері не перешкоджає, уявляєш?
— Ну і справи! А з чого такі новини взагалі? Як ти взагалі на цю тему вийшла? – запитує жінку подруга.
— Дуже просто, Інна, знайома моя давня, нещодавно з дому повернулась, там де батьки наші живуть. Ми з нею інколи спілкуємося, все ж колись разом поїхали в столицю. Потім у нас шляхи розійшлися, але час від часу дзвонимо одна одній, то вона з чоловіком їде і я прошу щось мамі передати, то ми з чоловіком зберемося і веземо її батькам гостинці, речі.
Ларисі майже 38 років, 21 рік тому, одразу після школи дівчина поїхала вступати до столичного вишу. Їхали зі свого маленького містечка з подругою Інною, щоправда, вступали в різні місця, але, закінчивши навчання, кілька років жили, знімаючи однокімнатну квартиру на двох.
Обидві потім вийшли заміж, Лариса, щоправда, розлучилася через 4 роки, виховує сина одна, але справляється успішно. Купила в іпотеку двокімнатну квартиру (грошей на перший внесок тоді дав колишній чоловік), борги за житло вже виплатила. Вона дуже успішно працює у сфері підбору персоналу останні 7 років, до її послуг вдаються багато великих компаній. Загалом, не бідує жінка. У 12-ти річного сина є все, що душа забажає: гаджети, спортивний табір, платні гуртки, поїздки з мамою на море.
Не так давно жінка купила машину, замислюється про те, що треба купити ще одну квартиру для сина, відкладає гроші. А ще, вона активно допомагає своїй мамі: оплатила ремонт у квартирі, купівлю нових меблів і техніки. Мама із задоволенням приймає подарунки доньки, гроші, які та надсилає їй щомісяця, бо пенсія в мами маленька.
— Мама щиро не розуміє, – каже Лариса, – чим я займаюся на роботі. У її розумінні я – кадровик. І в неї в голові не вкладається, що звичайний кадровик може отримувати багато, а в розумінні мами навіть не багато, а непристойно багато. Час від часу вона приступає до мене з розпитуваннями: а чи не з’явився у мене забезпечений чоловік, який мене щедро спонсорує. Але жодні мої пояснення до уваги не беруться, мама залишається в цій упевненості: є в мене чоловік, він і дає грошей. Зазвичай усі ці розмови закінчуються так: “Ну гаразд, справа твоя, я в твоє життя не лізу, як умієш, так і живи, а за допомогу я тобі дуже вдячна”.
У Лариси є старший брат на ім’я Федір. Чоловікові 41 рік і останні 13 років він живе в обласному центрі за 60-ти кілометрів від матері: одружився, переїхав. У дружини брата було власне житло, невелика двокімнатна. І Лариса прекрасно знає, що живуть вони більш ніж скромно.
— У них вже троє дітей, – пояснює Лариса, – три дівчинки, 12, 10 і 5 років. Вона не працює, а братик мій, прямо скажемо, ніякий в працьовитості. Якби не її батьки, я не уявляю, як вони б узагалі виживали.
Федір завжди був ледачий, часто змінював місця роботи. Бувало й таке, що чоловік, батько багатодітного сімейства, по кілька місяців узагалі осідав удома. Наприклад, три роки тому, коли до школи пішла й середня племінниця, гроші на те, щоб зібрати дітей до школи просили в Лариси, бо Федір не працював.
Останні роки два у брата начебто не було таких періодів, але він ні добре, ні погано працює в графіку 2/2 по 12 годин, і зарплата там більш ніж скромна. Ну і дружина йому до пари знайшлася: опікується домом і дівчатками, заробляти гроші не прагне, поки ще працює її батько, за рахунок цього сім’я ще якось тримається на плаву. І ось, кілька тижнів тому з малої батьківщини повернулася та сама Інна, привезла Ларисі привіт від мами і розповіді своєї власної матері.
— Її і моя мати якось зустрілися, поспілкувалися, і мама похвалилася тим, як добре вона живе. Навіть у гості зазвала на чай, заодно й ремонт показала свіжий, – каже Лариса.
— Дуже добре, – похвалила мама Інни, – от усе ж таки молодці в тебе діти, допомагають. Не дають на пенсії пропасти. Хто це з них так тебе балує?
— Так, – погодилася мама Лариси і Федора, – допомагають здорово. Донька скромно допомагає, вона ж просто кадровик, сина одна виховує, колишній зять узагалі не платить на хлопчика нічого, а Федько мене балує: і ремонт, і техніку, і грошей дає. І невістка молодець, не жадібна, але ж троє в них, чи легко!
Лариса, яку слова мами дуже образили, зателефонувала, щоб запитати, що за справи? І колишній чоловік їй добряче допоміг, і аліменти на сина платить нормальні, і стосунки в них непогані збереглися, і сама Лариса робить для мами все на вищому рівні. Навіщо принижувати заслуги дочки і звеличувати участь сина. Якого немає взагалі.
— Ні копійкою не допоміг, – каже Лариса, – навпаки, якщо щось можна з мами струсити, Федір не упустить і злізе поки свого не отримає. І багато разів так було, щось по дрібниці купую для мами, а потім приїжджаю і не знаходжу цієї речі. “Де?” – “У Федька, не лайся, якось так вийшло, що я віддала. Віддала і все”.
— І що мама сказала з цього приводу? – цікавиться подруга.
— А сказала, що їй соромно було зізнатися, що всю допомогу їй надає дочка, – усміхається Лариса.
— Якщо сказати, що дочка, яка без чоловіка онука ростить, допомагає, а син і сам бідує, то взагалі соромно виходить, – зізналася доньці мама, – ну тобі ж однаково, я для чужої людини сказала, сама ж я знаю, кому за все дякувати.
— Але і це ще не все, – продовжує Лариса, – Інна за кілька днів ще й Федора зустріла, приїжджав до мами, то той моїй подрузі без угризіння совісті сказав, що приїхав матері допомогти, заодно й грошей привіз, мовляв, від сестри столичної мати старенька допомоги не дочекається, зазналась сестра, один він пенсіонерку тягне! Хоч стій, хоч падай. Інна аж поцікавилася, а чи нормально все в мене, що з роботою?
— Ти розповіла, як усе насправді?
— Звісно, мовчати чи що? Але ж це тільки Інна та її мати, а скільки таких, яким мама хвалиться тим, як допомагають їй син із невісткою, а донька бідує у своїй столиці? – каже Лариса, – Я маму попередила, якщо буде такі казки розповідати, то нехай Федько їй і оплачує санаторії, окуляри, комуналку та інше. Ну правда ж, прикро!
А ви що думаєте? Лариса ображається по справі? Чи на її місці ви б промовчали: роби добро, як то кажуть, і кидай його у воду, а що там люди думають – яка різниця?
