Те, що Ліза подала на розлучення, Стас всерйоз не сприйняв. Навіть більше — він був абсолютно впевнений у тому, що це така хитра маніпуляція. Його старший брат сказав рівно те ж саме.
Але найголовніше було в іншому: Ліза просто не могла хотіти з ним розлучитися. Просто не могла.
Причина була проста — Стас був ідеальним чоловіком усі два роки їхнього шлюбу. Він не шкодував ні часу, ні сил на те, щоб зробити сімейне життя щасливим.
Він годинами просиджував в інтернеті, читав поради досвідчених чоловіків, запам’ятовував поради психологів і блогерів з великою кількістю підписників.
Так, звісно, не все в нього виходило одразу. Напевно, тому, що рожевий флер закоханості туманив йому очі й кружляв голову. Напевно, тому весь той час, поки вони зустрічалися з Лізою, та й перші місяці шлюбу він готовий був заради неї на все.
Він купував для неї квіти, пропонував самій обрати місце, куди вони поїдуть гуляти на вихідні, цікавився тим, що дівчина хоче в подарунок на день народження. Та й узагалі цікавився її думкою.
Якщо вона говорила, що втомилася після роботи, вони замовляли піцу і валялися перед телевізором, дивлячись який-небудь фільм з підписки.
Якщо вона говорила, що погано себе почуває, то він грав на комп’ютері в навушниках, щоб шум її не потурбував. А одного разу і взагалі серед ночі побіг шукати цілодобову аптеку, бо в Лізи підскочила температура, а жарознижувального в будинку не знайшлося.
Заради справедливості, Ліза відповідала йому взаємністю: не вередувала, дорогих подарунків не вимагала, не забувала дякувати за квіти і приготований сніданок, взяла на себе більшу частину домашніх справ, хоча з роботи вони поверталися приблизно в один і той же час.
А потім закоханість Стаса почала минати, і він зрозумів, що над стосунками потрібно працювати. Постійно. Адже й у Лізи, вочевидь, відбувається щось подібне!
А раптом вона вирішить його кинути заради якогось? І порадники з інтернету підтвердили його здогадку: якщо він не буде цим займатися, шлюб розвалиться. Любов живе два роки. Ось поки вона ще живе, треба закласти фундамент майбутніх подружніх стосунків.
Цим Стас і зайнявся.
Він щосили взявся «прокачувати баланс значущості», «вибудовувати межі дозволеного» і «ставити себе в позицію лідера». Для цього він одразу заборонив Лізі ходити на роботу з розпущеним волоссям і в спідниці вище коліна.
Потім влаштував скандал, коли вона пішла з подругами в кафе — Ліза затрималася на пів години і попередила про це, але все одно це було неповагою до чоловіка.
Потім Стас вирвав у неї з рук телефон для перевірки контактів і листувань і влаштував допит із пристрастю щодо кожного чоловічого імені в записнику.
Ще він почав «прогинати» дружину — наприклад, вимагав, щоб вони ходили виключно в японські ресторани, хоча Ліза терпіти не могла суші. Якщо вона смажила на вечерю м’ясо, то Стас говорив, що передумав. І хоче риби.
Або курки. Не важливо. Головне, не те, що було приготовлено. Коли Ліза спробувала заперечити, що питала його про вечерю заздалегідь, Стас пояснив їй, що «якщо щось не подобається — валіза, вокзал, мама».
Якщо Ліза про щось просила, Стас це ігнорував. Якщо щось радила — робив наперекір, навіть розуміючи, що вона має рацію. «Ти повинен бути лідером!» — вчили його гуру.
— «Зручних і м’якотілих оленів кидають заради «поганців».
Ліза намагалася поговорити з чоловіком, обговорити щось, а він або ігнорував її («вчися вважати її слова білим шумом»), або зводив усе до якихось дурних жартів, показуючи нікчемність її слів.
Ліза плакала, ображалася, намагалася щось довести, а одного разу навіть підвищила на нього голос. Ось тоді-то Стас застосував ще одну пораду — щодо фізичного «виховання» дружини.
Після цього вона й подала на розлучення. Ха-ха! Думала, що він поведеться на таку дешеву маніпуляцію!
«Завжди йди до кінця!» — радили йому в чаті, і Стас вирішив вчинити саме так. Він знав, що в найостанніший момент, у призначений день розлучення, Ліза злякається і скаже, що передумала.
Майже колишня дружина вирішила пограти далі й загралася. Вона не очікувала, що він не прогнеться перед нею.
«Я згоден на розлучення! — сказав Стас. — Ти впевнена, що не пошкодуєш?»
— «Впевнена!» — відповіла Ліза, а в її очах блищали сльози. І Стас вирішив дати їй шанс — якщо через місяць після розлучення вона гарненько попросить у нього вибачення, він пробачить. На своїх умовах, звісно. Він придумає, на яких.
Ліза не з’явилася ні через місяць, ні через пів року, ні через рік.
«Намагається мене прогнути, — посміхався Стас, якщо розмова в компанії друзів заходила про його колишню дружину.
— Щоб я перший прибіг. Стандартна бабська тактика — подивися, кого ти втратив. Ні, це правда смішно! Так старається, бідолаха… І зачіску змінила, і гардероб. Фотки з відпочинку викладає. У спортзал ходити стала і теж фотки — типу, оціни, яка в мене фігура тепер!
І посміхається, посміхається — такою, знаєте, гумовою посмішкою…» — «Ну а що їй залишається ще робити? — сміялися друзі. — Хороша міна при поганій грі!»
Напевно, на цьому історію можна було б закінчити, якби через півтора року після розлучення Стаса і Лізи, один з їхніх спільних знайомих випадково не зустрів її в торговому центрі.
Привітавшись один з одним і обмінявшись новинами, вони збиралися, було, йти далі у своїх справах, однак щось штовхнуло чоловіка напоумити Лізу. «Слухай… Я все розумію… Усі ми люди. Усі ми помиляємося. Ти погарячкувала, зрозуміло.
Але чому замість того, щоб влаштовувати цю показуху для нього — як у тебе все чудово, чому тобі просто не написати йому? Або зателефонувати? Може, все ще можна повернути?»
На його превеликий подив Ліза розсміялася:
«Показуха? А з чого ти це взяв? Я просто живу своїм життям, у якому тепер усе чудово. І нічого я повертати не хочу — у мене є кохана людина, яка мені нещодавно освідчилася». — «Але як же… Стас… Ти ж для нього фото в соцмережі викладаєш… Щоб він дивився…»
«Що? — Ліза розсміялася ще голосніше. — А він не сказав, що я одразу після розлучення його в чорний список внесла? Він просто не міг мої публікації бачити. І фото теж. Для цього я його і заблокувала, власне. Хоча… — вона задумалася. — Профіль-то в мене незакритий. Міг і лівий акаунт створити, щоб мої фотки дивитися… Але це вже, вибач, не до мене питання. Усе, рада була побачитися! Мені час!» — і Ліза легкою ходою закрокувала повз яскраві вітрини, жодного разу не озирнувшись.
***
Іноді ми настільки зациклюємося на своїх «стратегіях» і «маніпуляціях», що не помічаємо, як насправді змінюється життя інших людей.
Ця історія — як дзеркало для тих, хто вважає, що все крутиться навколо них.
А як ви думаєте, що може бути гірше — розлучення чи ілюзія, в якій Стас продовжував жити?
