Від однієї крайності до іншої. Я лікар, мені 25 років. Для своєї сім’ї я найвідповідальніша людина, всього домоглася сама, ніколи не створювала проблем, а тільки сама допомагала. Насправді все не так райдужно.
Веду інтимне життя з 18 років, було 14 партнерів. У 23 роки дуже сильно пила протягом року, дізналася про дитину, позбавилася від неї, у 24 роки зв’язалася з іншими речовинами, пішла від цієї залежності лише два місяці тому.
І ось зараз мені 25 років. У мене немає ні стосунків, ні теплих взаємин з рідними (дзвонять тільки коли щось треба), ні своєї родини. Тільки я та моя робота. Так, добре оплачувана та улюблена. Але вдома порожньо так, що чути, як вітер виє.
Все б нічого, але зараз моє життя можна описати так:
Є чоловік, який мені дає гроші (хоча вони мені не потрібні), ми не спимо, не бачимося і навіть, здається, не дуже часто листуємося. Просто дбає про мене, коли я цього хочу.
Я живу одна далеко від рідних в іншому місті і працюю в червоній зоні, рятую життя і бачу десятки людей, яких не стає кожен божий день.
У мене з’явилася дівчина, якій 18 років, і ми з нею проводимо час разом. Ні, я не така і ніколи не була такою, мене ніколи не приваблювали дівчата. Я не розумію, що не так зі мною. Чому все нагору ногами і не як у людей?
