Подруга приїхала з відпочинку, гостинці привезла: рибку смачну, виноградний елітний напій, ще дещо. Везла вона їх, щоправда, не мені, а синові. Але син із невісткою гордо від подарунків відмовилися. Ну я й розпитала, як і що.
— Син спочатку все взяв, – розповіла Ольга, так я подругу назву в цій історії, – а потім невістка зателефонувала і повідомила, що моїх подачок вони не потребують.
— Що так? Де ти своїй королівні-невістці на хвіст наступила?
— А ніде, але мені було гордо сказано, що в подарунках моїх немає потреби. Щоправда, потім було додано, що краще б я їм грошей на відпочинок дала, а не везла сирітські подачки.
У Ольги синові 32 роки. 6 років тому він одружився з симпатичною дівчиною Настею з відверто поганим характером. Молоді пішли жити на квартиру, потім взяли іпотеку. Ольга з сім’єю сина пробувала налагодити спілкування – не вийшло.
Її невістка з тих, хто людей цінує лише за ступенем корисності для її дорогоцінної особи. Наведу приклади. Зробила подруга ремонт, ще на першому році сімейного життя сина, молодих своїх покликала відзначити цю справу і почула від невістки:
— Ось, ми наш бомжатник винаймаємо в біса на краю світу, на іпотеку кожну копійку відкладаємо, а Ви нам свіженьким ремонтом вихваляєтеся?
— Ну й запитала я її, мовляв, напевно треба було тобі гроші віддати? – розповідала потім Ольга, – Просто запитала і дочекалася напрочуд чесної відповіді, що так, могла б я і їм допомогти матеріально. Син на неї зашипів, але вона оченятами плескає і каже:
— А хіба я не права? Ти працюєш на витривалість, щоб на житло зібрати, а мамі й горя мало?
— Нахабка, – кажу, – а її батьки вклалися?
— Ага, – сміється Ольга, – 5 тисяч на реєстрацію шлюбу подарували доньці і купу настанов.
Загалом, буквально з перших місяців не склалося у Ольги з Настею. Зустрічатися намагалися рідше. Через 3 роки молоді іпотеку взяли, того ж року онука зʼявилася. Після появи малюка стосунки з невісткою не потеплішали. Настя так і жила під гаслом: “Не треба нам допомоги, краще дайте грошей”.
Ну на ні і суду немає. У Ольги є сестра старша. Давним давно заміж вона вийшла в курортне містечко, тепер уже овдовіла (сама Ольга в розлученні років 20), діти виросли, розлетілися хто куди. Не так давно сестра подруги вийшла на пенсію. Подруга й раніше час від часу їздила на відпочинок, спершу з сином, потім сама.
-“Цього року, – згадує Ольга, – удостоїла мене невістка важливою розмовою. Про те, що онука до себе погоджуються на пару тижнів узяти свати, батьки її, а вони з чоловіком дуже хочуть відпочити.
— І що?
— І я побажала їм гарного відпочинку, – усміхається Ольга, – тільки від мене очікували зовсім не цього. Грошей же в іпотечників мало, та й син зараз нікуди не може виїзжати сама розумієш, от і вигадала невістка, що відпочити дешевше ( хоч і небезпечно) їм вдасться в тітки чоловіка, попросила мене з сестрою поговорити.
— Поговорила?
— А як же…
— Олю, ні, ні і ще раз ні, – відповіла сестра, – я твою невістку терпіти не можу, ти ж знаєш. Нерви мотати з нею не маю наміру, бачити племінника завжди рада, але її – Боже упаси! Краще сама приїжджай у відпустку, 2 роки не була.
Сестра Ольги мала щастя познайомитися з Настею, коли приїхала на хрестини їхнього з племінником сина. Тоді й зійшлися. На ґрунті грошей і того, що можна отримати із заможної тітки чоловіка. Настя чомусь була впевнена, що на біля моря живуть обов’язково заможні пенсіонерки.
— А сестра ж кімнат не здає, та й після того як не стало чоловіка живе дуже скромно, але вона не я, відбрила Настю. Та, власне, вона й не зобов’язана була перед нею бісер розсипати, – вважає Ольга.
Вона невістці відмову сестри передала. Причин не назвала, але згадала, що сама поїде до родички днів на 10. Не звертаючи уваги на витягнуте невісткове обличчя, моя подруга допила чай, повозилася з онуком і відбула геть.
А через 2 тижні полетіла. Перед цим, щоправда, запитала сина щодо планів, їдуть вони на море чи як?
— Грошей у нас немає, – відповів син докірливо, – ми розраховували, що хоча б за житло не доведеться платити, але тітка відмовила, значить, доведеться знову сидіти вдома.
Син явно теж не був задоволений цією обставиною. Ольга поїхала, залишивши ключ від квартири і обов’язок поливати її квіти на мене. Сина просити вона навіть не хотіла, і так стало зрозуміло, що син в образах на матір: з тіткою не домовилася, грошей не дала, а сама відпочивати їде.
Ну на свої ж їде, правда? А були ріки, коли не їздила – сина піднімала, вчила, на ноги ставила. В Олі тоді зайвих коштів не було навіть на подорож, коли за проживання платити не треба. Не могла собі дозволити і сиділа вдома, аби синочок мав одяг, шкільне приладдя, спортивну школу та інше. Враховуючи, що батько його аліменти платив копійчані.
— Вибирала, купувала, перла на собі, – каже Оля. – Гостинці онукові, пляшечку червоного і рибку синові, невістці сувеніри. А вона знову сказала, що краще грошима віддай. Що це все їм не потрібно.
— Прямо так і сказала? Ну нахабство ж…
— Так і сказала, та ще й з образою, – каже Ольга, – мовляв що, стара калоша? Відпочила, засмагла, а грошима не поділилася. Сміх.- А ми теж відпочивати хочемо! Хоч би про онука рідного подумали! – висловилася невістка.
А я їй і говорю, що онука мого рідного, вони начебто й брати не планували з собою. А от якби з онуком їхали, я б, мабуть, грошей дала б.
— І що?
— І тепер чекаю, що наступного року мені рахунок викотять на онука як на трьох дорослих, – усміхається подруга. Я свою невістку знаю, відмотає назад і вимагатиме “подачки” свекрухи, тільки тепер я передумала, дулю їм, а не подарунки.
Ось так і живуть.
