З чоловіком заробляємо майже однаково, але він частину своєї зарплати віддає матері. Тепер я думаю, чи правильно я зробила, що погодилася на загальний сімейний бюджет?
Намагалася пояснити чоловікові, що для того, щоб допомагати матері, він має додатково заробляти. Нехай знайде собі підробіток та розпоряджається цими грошима.
У мене теж є батьки, але вони працюють і не вимагають допомоги, хоч батько вже пенсіонер. Свекруха теж має непогану пенсію, як для однієї людини.
Скільки там людині похилого віку потрібно! Але вона не соромиться просити грошей у сина, знаючи, що він має ще й сім’ю.
Відпочинок для дітей менш важливий за санаторій для свекрухи? Тоді я мовчати не буду.
Я вважаю, що поведінка свекрухи просто незрозуміла. Я їй так прямо і сказала, що просити додаткові 5 тисяч гривень щомісяця, це нахабство.
Якось інші пенсіонери живуть на свої гроші. А ми від початку комуналку оплачували, бо квартира свекрухи буде наша після того, як її не стане.
Чоловік – єдина дитина у неї. Але свекруха вирішила, що ми маємо повністю її утримувати. Виходить, якщо мати чоловіка проживе ще 10 років, то квартира буде не спадщина, а покупка?
Як батьки не розуміють, що їхні дорослі діти живуть не просто? У наш час забезпечувати дітям, що підростають, нормальне життя коштує дуже великих зусиль і витрат.
А свекруха могла б і відкласти собі на старість, коли працювала. А тепер нам доводиться економити.
— Мамо, ви що, з глузду з’їхали?! — я кричала так, що аж у вухах…
— Та не треба мене нікуди перевозити! Чуєш, Світлано? Навіть не проси, — я стояла…
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…