Навіть у важкі та скрутні часи є місце щастю та радості. Яна та Дмитро навіть втративши дім не втратили надії на майбутнє й офіційно оформили свої чотирирічні стосунки.
Яна, яка працювала вихователькою в дитячому садочку, з донечкою вимушена були переїхати з Сєвєродонецька до Дніпра, де живе в шелтері з ще трьома десятками таких же знедолених українців. Виїхати їм вдалося ще до того, як рідний дім перетворився на руїни. Жінка з болем згадує про зруйноване життя у Сєвєродонецьку, де в них було все – квартира, робота та друзі.
Дмитро ж не зміг просто сидіти вдома та пішов захищати Україну. Його відпустили лише на кілька днів на весілля, після чого він знову повернувся на фронт. Замість близьких друзів та родичів на святі були присутні ті, хто знайшов прихисток у шелтері, але наречених це ніяк не засмутило.
В день весілля Яна зізналася, що чекає на малюка, то ж у Кіри буде братик чи сестричка. Тепер вони втрьох чекатимуть на повернення Дмитра з перемогою.
Тринадцятирічний Матвій важко зітхнув, відкинув ковдру і неохоче виліз із теплого ліжка. Коли він вичовгав…
Маринка завжди свято вірила, що в розлученні батьків винна виключно мама. Ну а хто ж…
— Сашку, мені треба донечці підгузки купити, — тихо, майже пошепки, обізвалася Лера, боязко зиркаючи…
— Далеко зібралася? Якщо до магазину, то скажи, що треба, і я сходжу куплю, або…
Світлана поєднала свою долю з Андрієм, коли їй виповнилося тридцять п’ять, а йому — тридцять…
«Чуже насіння» — так вона подумки називала хлопчика, якого її син прийняв як рідного. Марія…