Мені соромно за зовнішній вигляд колишніх однокласників. З нагоди двадцятиріччя закінчення школи було вирішено влаштувати зустріч однокласників. До цього жодного разу не збиралися і стало цікаво, хто як живе.
За ці роки мало з ким особисто спілкувався, здебільшого у соцмережах, та й то з одиницями. А тут прийшли практично всі, ну, може, людей п’ять не було.
В принципі, посиділи добре, душевно, зняли кафе за містом на березі річки, веселилися та дуріли. Єдине, що мене неприємно вразило — більшість погано виглядала, особливо чоловіки. Не хочу хвалитися, але я за собою стежу, ходжу до зали, плаваю, на турничку підтягуюсь.
Я і в школі спортом займався, до речі, як і багато моїх однокласників. Жирних у класі у нас майже не було, зате зараз усі з величезними потворними животами. Та ще й мене намагалися якось зачепити, мовляв, чого такий худий, чи не хворію?
Дівчата молодці, всі більш-менш стрункі, хоча їм і складніше зберегти фігуру після декількох дітей. А у чоловіків, схоже, принцип такий — хто товстіший, той успішніший, чи як ще пояснити таке вихваляння своєю вагою?
І молоді ще, по суті, хлопці, сорока навіть немає. Ви, напевно, подумаєте, що я якийсь самозакоханий хвалько, а мені за хлопців просто соромно, які у розквіті років виглядають так. Чи я не правий, і для чоловіків зовнішність не має жодного значення?
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…