З недавніх пір ми з чоловіком пенсіонери, ось уже ніколи б не подумала, що власного чоловіка-пенсіонера виганятиму знову на роботу, він мені не просто набрид своїми причіпками та вимогами, спочатку все йшло добре, навіть більше, ніж добре, я займалася на кухні своїми справами та прибиранням будинку, а вільний від приготування час приділяла своїм улюбленим справам, я плету мережива, накидки на меблі, для мене це найкращий відпочинок, у цей час я відновлююсь та отримую море позитивних емоцій

З недавніх пір ми з чоловіком пенсіонери. Мені завжди здавалося, що в цей час у подружжя має бути повне порозуміння, адже за плечима все життя, прожите разом. Займайся собі тим, що тобі до душі, і радуйся життю. Ні турбот, ні клопоту додаткових.

Але як я помилялася. Ось уже ніколи б не подумала, що власного чоловіка-пенсіонера виганятиму знову на роботу. Він мені не просто набрид своїми причіпками та вимогами. Спочатку все йшло добре, навіть більше, ніж добре. Я займалася на кухні своїми справами та прибиранням будинку. А вільний від приготування час приділяла своїм улюбленим справам. Я плету мережива, накидки на меблі. Для мене це найкращий відпочинок. У цей час я відновлююсь та отримую море позитивних емоцій.

У мого чоловіка немає ні хобі, ні будь-якого захоплення. Весь його інтерес зводиться до прочитування щоденних газет та перегляду політизованих передач. Я не маю щодо нього претензій. У кожної людини свої інтереси та захоплення, про смаки, як кажуть, не сперечаються.

Поки він мене не чіпав, і я справлялася зі своїми обов’язками, все було чудово. Але йому раптом спало на думку, що я мучаюся від неробства і почав висловлювати свої претензії. Причому не в коректній формі.

Отже, він займається корисною діяльністю, просиджуючи весь час за читанням газет та переглядом новин, а я, займаючись домашнім господарством, ледарю? Мені дуже цікаво, чи я одна така, яка опинилася в подібній ситуації? Чи є в мене ще подруги по нещастю?

Усі мої зусилля протистояти чоловікові закінчуються скандалами. І це відбувається практично щодня. Ось це вийшла на заслужений відпочинок. Та я такого відпочинку нікому не побажаю. Краще на роботу ходити, ніж таке вислуховувати щодня.

Але сама я не збираюся шукати собі роботи. Кому нема чого робити вдома, нехай той і крокує працювати. Я так і сказала чоловіку, що якщо не хоче на старість років отримати розлучення, то нехай вирушає працювати або змінить свою поведінку. Чому я маю жертвувати своїми бажаннями? Адже я йому не заважаю проводити час, як він хоче. З’явився нарешті вільний час за стільки років життя, а він отруює мені існування.