У мене є подруга. Знайомі з нею понад 14 років. Весь цей тривалий час ми спілкувалися, хоч і не дуже часто виходило і в основному телефоном, оскільки мешкаємо у різних містах.
Ми завжди одна одну підтримували морально і знали, що ми є одна в одної. Дивно іноді було, але могли на відстані відчувати настрої та допомагати. У мене та в неї є сім’ї. Але одного разу в мене сталася ситуація в особистому житті, через яку я вирішила піти від чоловіка.
Після цього з боку подруги почалася активна підтримка. Я чесно їй дуже вдячна за це, що попри свою зайнятість, вона знаходила час для мене і давала, як їй здавалося цінні поради.
Ситуацію в моїй сім’ї вона знала давно і звичайно в багатьох моментах мала рацію. Але все ж таки кожен повинен у своєму особистому житті розбиратися сам. У результаті, через певний час я вирішила дати можливість порозумітися і розповіла про це подрузі.
У відповідь я зненацька виявила жорсткий пресинг з її боку. Вона раптом почала мені малювати моє подальше життя у всіх фарбах, і я різко припинила розмову. Хоча я просила не продовжувати обговорювати моє особисте життя, а поговорити на інші теми.
Після цього я кілька разів їй дзвонила, але вона під будь-яким приводом не хотіла розмовляти. Минуло майже 4 місяці, але більше ні з її, ні з мого боку немає бажання спілкуватися.
— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, — каже…
— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й…
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й…
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині…
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто…
— Вигребли вже все до останньої копієчки. Усі: і молоді, і свати, і ми з…