Невістки, як і свекрухи, також різні бувають. Прочитавши сповідь невістки про поганих батьків чоловіка, хочу висловити думку свекрухи. Задовго до весілля сина купили квартиру, коли дійшло до весілля, зробили там ремонт і другий день весілля відзначали там.
Квартира була повністю мебльована та обставлена аж до посуду та кухонних рушників. Невістка поводилася пристойно рівно до появи дитини. Подивившись на її одяг, купили їй шубу. Я собі одяг замовляла за каталогами (початок 2000-х), і їй заразом.
Багато робила їй подарунків, завжди із закордонних поїздок привозила їй купу вбрання, більше, ніж синові. А потім пішли якісь претензії з її боку, зараз уже все не згадаєш за давністю років. Онуці купували теж багато одягу та іграшок та все найкраще.
На народження онука (2006 рік) дали 10 тисяч на коляску, золотий годинник подарували і багато одягу для онука. І потім і зараз купуємо, але вже менше. Онукові з 7 років на День народження даруємо стільки тисяч, скільки минуло років.
Багато робили хорошого, в життя їх не втручалися, але все одно чомусь ми для неї погані. Ніколи не зателефонує, не спитає про справи, про здоров’я. До речі, онука вона завжди вважала за краще відвезти до своєї матері за 60 км, ніж привезти до мене, коли я за сімейними обставинами 5 років жила в одному з ними місті, але у своїй квартирі.
Хотіла стати для неї гарною свекрухою, але не вийшло. Недостатньо бажання однієї сторони. Але вже 16 років живе в нашій квартирі і нічого, добре живе. 100 кв.м, 2 великі кімнати, 2 санвузли. Ось перед весіллям не повісила фіранки, думаю, це вже самі зроблять.
Зробили на кухні та в спальні, а у вітальні років 10 вікна були голі. Я її через 9 років запитала, що не повісиш штори, адже затишніше буде. Відповідь: «Навіщо це мені потрібно, мого тут немає нічого». Через 10 років син із онуком купили готові та повісили, правда страшненькі, не за розміром, не за кольором, але все-таки щось висить. Тож і свекрухи різні, і різні невістки бувають.
— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, — каже…
— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й…
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й…
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині…
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто…
— Вигребли вже все до останньої копієчки. Усі: і молоді, і свати, і ми з…