Загалом, будемо готувати те, що зазвичай: я м’ясо під шубою запечу, рибку посолю… — Брат обіцяв м’яса копченого привезти… — зізналася мати. — Чудово. Нехай сидять і слиною давляться. У нас буде свято. А вони як хочуть

— Люба, мені мама сказала… — почав Сергій, але Марія не дозволила йому продовжити, перебиваючи:

— А мені нецікаво, що сказала твоя мати.

— Як це?! Справа стосується Нового року!

— Справа стосується її та тебе, якщо вже вона сказала це тобі. Я у ваші особисті розмови пхати носа не буду.

— Ой, та годі тобі! Ну жартівниця… які в нас особисті розмови? Усе про прийдешнє свято. Загалом, вона просить, щоб ти для племінниці особливе меню склала. Вона ж у нас гімнастка…

— І що?

— За фігурою стежить.

— Їй одинадцять років!

— Саме так, у такому віці дуже багато спокус. А якщо твоя мама напече пирогів, то від них потім віником не відігнати гостей… Ти вже попроси маму, щоб вона не пекла цього року пироги.

У відповідь Марія розсміялася чоловікові в обличчя.

— Ти зараз серйозно, так?

— Ну… Так. — здавалося, Сергій не розумів, що так розвеселило дружину.

— Ні. Я не буду вказувати мамі, що готувати до столу. І сама готуватиму те, що захочу. Твоя рідня мені не указ.

— Марійко… яка муха тебе вкусила? Кому потрібні ці пироги на Новий рік, що за дивні традиції? Та й моїй мамі після операції важку їжу їсти не можна…

— Мені потрібні! Моїй мамі потрібні, сестрі! Я й так мовчу, що твоя мати збирається після операції до нас переїхати! Ми з тобою навіщо одружувалися? Щоб ти мені умови ставив і своїх родичок на шию посадив? Ні, любий, не буде так. Я не Інна, — вона згадала першу дружину Сергія. — На мені де сів, там і зліз.

З цими словами вона скинула фартух, немов струшуючи із себе вимоги чоловіка, і вийшла з кухні.

— А якщо тобі треба догодити сестрі й матері — прапор у руки. Готуй новорічний стіл сам, — крикнула вона.

Сергій навіть здригнувся від такої перспективи. На роботі він поділився з колегою проблемою, і той знайшов рішення:

— Якщо в тебе мати не може біля плити стояти, то ти купи готову їжу або сам приготуй.

— Соромно якось… Скажуть, що я підкаблучник.

— А ти сестрі скажеш, що це дружина старалася, так чекала гостей, — підморгнув колега. — Тільки щоб дружина не чула. Вони ж не подруги, навряд чи будуть обговорювати, що і хто до столу ставив.

— А це ідея! — Сергій так і вчинив.

Усе йшло за планом: Раїсі Василівні замінили суглоб, і після лікарні її перевезли до сина. Дочка прийняти маму не могла у зв’язку з поточним ремонтом.

Звісно, Марія не збиралася доглядати за свекрухою, але й покинути її після операції було б нелюдяно, тому вона одразу сказала:

— Живе нехай у нас, але всі маніпуляції по лікарській частині нехай робить медсестра. Я не конячка, досить того, що я працюю і вношу в сімейний бюджет солідну суму.

Сергій сперечатися не став. Він і сам розумів, що медсестра й доглядальниця на перший час потрібні. А далі мати обіцяла «розходитися» і знову повернутися у звичний ритм.

Загалом, до Нового року свекруха вже сама ходила до вбиральні.

Багато в чому завдяки тому, що Марія з нею не сюсюкалася: одразу вибудувала «особисті» кордони, а постійно тероризувати сина Раїса Василівна не могла. Хоча тихо костила невістку за характер.

І тепер, щоб життя не здавалося Марійці медом, рідня чоловіка вигадала цю «задачку» з новорічним столом, про що Марія розповіла своїй матері.

— Ні, я пироги щороку печу до свята, традицію сімейну порушувати не буду. Якщо дівчинка — спортсменка, то нехай загартовує силу волі й «бойовий» дух. Без цього в спорті нікуди.

— Точно. Я за твоїми пирогами скучила, та й чому повинні страждати інші гості? Загалом, будемо готувати те, що зазвичай: я м’ясо під шубою запечу, рибку посолю…

— Брат обіцяв м’яса копченого привезти… — зізналася мати.

— Чудово. Нехай сидять і слиною давляться. У нас буде свято. А вони як хочуть.

Сергій же, поки дружина й теща займалися своїми справами, спробував приготувати дієтичний пудинг із гречки, але в нього нічого не вийшло. Довелося замовити їжу до святкового столу в якомусь фітнес-кафе.

31 грудня у квартирі Сергія із самого ранку пахло так, що навіть сусіди хотіли прийти до них на свято. Готувати Марія з тещею вміли й блиснули талантом на всі 100%. Свекруха тим часом сиділа у своїй кімнаті й виносила мозок синові:

— Сергійку, ну як можна було одружитися з такою впертою жінкою? Невже ти з Інною не намучився?

— Мамо, ну до чого тут Інна?

— Та все з тебе мотузки вила, тепер ця…

— Ну про що ти говориш, мамо?! Ми розлучилися тому , що я дав гроші жені на бізнес!

— Саме так! Жадібне стерво ця Інна! — свекруха зморщилася, згадуючи невістку.

— Гаразд, мамо, давай не будемо згадувати того, хто нам неприємний, — Сергій промовчав, що до розлучення він дав грошей на перший внесок по іпотеці сестрі, потім допомагав оплачувати дорогих тренерів племінниці, а вже коли сестра попросила грошей на бізнес, Інна не витримала й поставила умову: або вона, або сестриця з вічними проханнями.

Тоді Сергій обрав сім’ю.

Він уже почав поглядати на Марійку, нову бухгалтерку в їхньому колективі. Але та одразу сказала, що з одруженими не ходить на обід. Ось і з’явилося одразу дві причини розлучитися з першою дружиною.

Щоправда, Сергій не міг уявити, що друга дружина буде не такою терплячою й одразу ж розставить усі крапки над «і».

І ось тепер молода дружина чітко демонструвала свої принципи, сервіруючи стіл великою кількістю делікатесів зовсім не дієтичного складу.

Побачивши, що на столі немає жодного овоча без майонезу, Сергій побіг до крамниці. Там він купив асорті із зелені і, повернувшись додому, поклав у велику тарілку.

— Це що? — примружилася Марійка. — Ми козу запрошували в гості?

— Це салат… Ну такий, вітамінний.

— А. Ну гаразд, я тобі його покладу, під чарочку, — розсміялася дружина, куштуючи свій салат, від якого в Сергія забурчало в животі.

— Дай спробувати хоч?

— Що? Жуй свою траву. Салат не дам. Це на Новий рік! — Марійка ляснула його по руці й відвернулася.

Довелося поцупити тещин пиріг і з’їсти його потай від матері та інших домочадців, щоб не сталося скандалу або голодної смерті.

Незабаром привезли два пакети з фітнес-їжею.

Яким же було здивування Сергія, коли в коробках він виявив… Той самий мікс зелені, тільки приправлений, судячи із запаху, лимонним соком.

— Вау… Та в нас намічається цілий козячий корпоратив? — Марія вже здогадалася, що чоловік постарався для сестри й племінниці.

— Перестань сміятися! Це, між іншим, фітнес-меню!

— Так, так. Викладай. Впевнена, воно всім сподобається. — Кивнула Марія. — Де, до речі, твої стрункі красуні? Скоро вже до столу…

— Їдуть. Сама знаєш, у племінниці тренування.

— Бідна, нещасна дитина, — Марія похитала головою.

За півтори години, коли під’їхали родичі Марії й уже майже розсілися за столом, у двері подзвонили.

— О, Женька, напевно! Нарешті! — зраділа Раїса Василівна.

— Зараз відчиню. — Сергій пішов, а Марія з мамою перезирнулися.

Було цікаво, як поведеться Євгенія.

Вона була дамою скандальною, і Марія не хотіла її кликати на Новий рік, але все ж вирішила дати шанс можливому збереженню добрих стосунків у сім’ї.

Марія сподівалася, що після розлучення з першою дружиною, до другої буде трохи інше ставлення. Але вона помилилася.

— Така жахлива погода! Просто кошмар! — Женя увійшла до вітальні з невдоволеним виглядом кислого борщу.

— І вам добрий вечір! — сказала Марія.

— Куди нам сісти? Усі місця зайняті! — Женя звернулася до Сергія, і той швидко поставив стільці для сестри та її доньки.

— Ми, взагалі-то, утрьох!

— З ким? — здивувалася Марія.

Вона не планувала додаткових гостей, особливо чужих людей.

— З моїм другом. — Женя не бачила сенсу звітувати перед невісткою. — Костю, заходь. Сергію, швидко знайди ще один стілець! Або свій віддай! Теж мені, гостинність.

Сергій віддав свій, бо ще одного стільця не було.

Був тільки табурет, який виконував функцію підставки під напої. Довелося Сергію сидіти на табуреті. Але чого не зробиш заради зручності гостей? Хоч і незваних…

— Доню, ти б нас познайомила… — подала голос Раїса Василівна.

— Це Костя. Мій друг. — Відмахнулася Женя і сіла за стіл. Коли вона дивилася на свого друга, її обличчя було задоволеним і щасливим, але щойно вона відверталася або дивилася на доньку, то моментально «протухала».

— Ну що, гості дорогі, давайте почнемо? Кому чого покласти? — Сергій встав із незручного табурета.

— Мені, будь ласка, «шубу».

— А я від холодцю не відмовлюся.

— О! Пиріжки… Як чудово! — рідня налетіла на закуски, як чайки на рибку.

— Так, я не зрозуміла? А як же наша домовленість? — Женя відлипла від Кості й звернула увагу на стіл. — Чому в моєї доньки тарілка порожня?!

— Ось, салат… Трав’яний, — випалив Сергій, простягаючи тарілку з міксом трав.

У племінниці від вигляду трави почалася алергія, і вона почала голосно чхати.

— Донечко, давай я тобі м’яса покладу? — тихо запропонувала теща.

— Ви що? Зовсім уже?! Смажене м’ясо моїй дівчинці?! — спалахнула Женя. — Ми ж обговорювали, що нам потрібне особливе меню!

— Так ось, будь ласка… — Сергій намагався врятувати ситуацію, простягнувши тарілку з травою.

— Де куряча грудка на пару? Де пюре з авокадо? Ми все обговорювали!

— Женю, ну не було цього… як його… авокадо! — виправдався Сергій. — Зате редиска є. Ось, тримай, їж! — він навалил племінниці в тарілку селеру, редис і шпинат. — Дати майонез чи кетчуп? — запитав він, і тут же зрозумів, що бовкнув дурницю. — Ой…

— І ти туди ж?! Ще брат називається! Та я бачу, що нас тут зовсім не чекали! — Женя практично вийняла з рота в доньки шматок буженини. — Не їж це! У купальник не влізеш!

— Женю, ну ти чого? Давай замовимо в ресторані те, що треба. — У розмову вступив Костя. Він був трохи здивований поведінкою своєї пасії.

— Так, і правда, замовте все що хочете. Усе привезуть! — підтакнув Сергій, намагаючись заспокоїти сестру.

— До Нового року залишилося п’ятнадцять хвилин. Пропоную на якийсь час відкласти суперечки й привітати одне одного! — сказала Марія.

— Відкласти питання їжі для моєї доньки?! — Євгенія схопилася й почала гарячково щось набирати в телефоні.

— Мамо… Сядь за стіл. Я взагалі їсти не хочу, — пролепетала племінниця.

— Тобі й пити тут нічого! Одні лимонади! Я просила воду з гірського джерела, «Поляна Квасова» хоча б! А це що? Своя лінія?! Заощадити на гостях вирішили?! — Євгенія увійшла в раж, схопивши пляшку й вихлюпнувши воду в горщик із фікусом.

— Женю, ходімо, подихаємо повітрям? — Костя різко підвівся і, взявши під руку подругу, повів її в бік дверей.

— Дочка піде з нами! Ми йдемо з цього дому! — гаркнула Женя.

— Але мамо… — племінниця не особливо хотіла йти.

— Що?!

— Можна я залишуся?

— Ні! — терпінню Євгенії настав кінець. Вона схопила дочку за руку й вивела з-за столу.

Народ за столом сидів мовчки. Навіть Раїсі Василівні стало соромно за поведінку Жені.

— Ви вибачте їй… У неї було важке розлучення… — виправдалася вона, накладаючи собі майонезний салат і нахвалюючи його.

— Ой, уже без пʼяти хвилин Новий Рік! Відкривайте ігристе! — схаменулася теща.

Гості швидко наповнили келихи й загадали бажання.

Майже всі подумки загадали, щоб найбільшою проблемою в прийдешньому році була істеричка Женя, яка ледь не зіпсувала свято. І тільки племінниця Сергія, чуючи привітання по радіо в таксі, попросила іншу маму.

Жарт. Вона попросила в Діда Мороза позбавити її від ненависної гімнастики.

На щастя, чи ні, але її бажання здійснилося: Женя вийшла заміж за Костю й народила другу дитину. За справами їй стало ніколи займатися старшенькою, і кар’єра великої гімнастки так і не склалася.

Зате приїжджаючи в гості до бабусі й дядька, дівчинка тепер без докорів сумління їла пироги і салати з майонезом, щоправда матері не говорила про це — Женя із Сергієм і його дружиною більше намагалися не спілкуватися.

А Раїса Василівна зробила висновки й почала ставитися до невістки з повагою, адже рідній дочці жінка виявилася не особливо потрібна…

Ремонт давно скінчився, а маму так і не забрали.

Ось так і виходить, що іноді найкращий подарунок — це не дорога річ і не «фітнес-меню», а проста можливість бути собою і з’їсти бабусин пиріжок без почуття провини.

А ви помічали, любі читачі, як часто ті, хто найбільше кричить про «правильність», самі ж першими порушують усі правила пристойності?