Зайшов до кабінету завгосп, – Ой яка в мене гарна нині Снігуронька. Я тобі текст приніс, з минулого року зберігся, тільки рік поміняємо. Все одно ніхто нічого не пам’ятає. Після наших корпоративів не всі своє ім’я вранці можуть згадати.  — Катрусю, май на увазі, у нас після цієї почесної ролі кожна Снігуронька заміж виходить. Чесне слово, вже три Снігуроньки стали заміжніми панянками і тобі пора, – додала ще одна співробітниця

Бухгалтерія готувалася до корпоративу. Усі справи закінчено, можна подумати і про приємне.

— Катрусю, ти в нас наймолодша і найкрасивіша блондинка. Ти будеш Снігуронькою, – тоном, що не терпить заперечень, заявила головний бухгалтер Ірина Андріївна.

— А чому я? Є й інші блондинки, – спробувала «відмазатися» Катя.

— У нашому колективі є ще одна блондинка, Марина Петрівна з кошторисного, але їй скоро 50, і фігурою вона завелика, хоч Іван Федорович, наш завгосп і постійний Дід Мороз за сумісництвом, теж чоловік солідний, – відкинула її заперечення головбух.

Ірина продиктувала Каті адресу Марії, торішньої Снігуроньки, до неї треба з’їздити за костюмом. Марія була в декретній відпустці, з дня на день у неї мав з’явитися малюк.

Зайшов до кабінету завгосп, – Ой яка в мене гарна нині Снігуронька. Я тобі текст приніс, з минулого року зберігся, тільки рік поміняємо. Все одно ніхто нічого не пам’ятає. Після наших корпоративів не всі своє ім’я вранці можуть згадати.

— Катрусю, май на увазі, у нас після цієї почесної ролі кожна Снігуронька заміж виходить. Чесне слово, вже три Снігуроньки стали заміжніми панянками і тобі пора, – додала ще одна співробітниця.

— Я вже погодилася. Щоправда, заміж я не хочу, хіба тільки зустріну Діда Мороза молодого і красивого, – посміхнулася Катя.

Не буде ж вона всім пояснювати, що її єдина спроба вийти заміж заміж з тріском провалилася два роки тому, і прагнення до заміжжя геть зникло.

… Катя працювала після закінчення економічного коледжу в бухгалтерії університету. Там вона й познайомилася з молодим викладачем Олексієм. Катруся була вродлива і скромна, якраз таку шукав Олексій, йому не подобалися надто вже розкуті сучасні дівчата, схожі одна на одну і на ляльку Барбі.

Олексій був єдиною дитиною в сім’ї, яка дотримувалася суворих, можна навіть сказати, пуританських правил. До речі, його мама і тато теж викладали в цьому ж університеті.

Він так красиво залицявся до Каті! І, якось швидко в них усе закрутилося. Через три місяці Олексій покликав її заміж і запросив до себе додому для знайомства з батьками.

Катя хвилювалася. Вона знала, що батьки Олексія люди консервативні й дуже правильні, а в її житті було багато неправильного.

Під час дружньої бесіди за столом вони їй ненав’язливо ставили запитання. Відповіді дівчини, м’яко кажучи, здивували їх. Батьки ніяк не могли зрозуміти, чому вона спочатку вступила до коледжу, а тільки потім до вишу на заочне? Чому вона орендує квартиру, а не живе з батьками, у них немає місця?

Катя такі запитання не любила. Тут же вибору не було, і вона чесно розповіла, що в неї неблагополучна сім’я. П’ють усі: бабуся, мати, батько і старший брат. Брат зараз сидить. Вона після 9-го класу вступила до коледжу і пішла в гуртожиток, тільки щоб не жити з ними. Місце в гуртожитку допомогли отримати співробітники опіки, їхня сім’я стояла на обліку.

Про те, як у них відключали світло за несплату і їй доводилося робити письмові уроки в читальному залі бібліотеки, а усні зі свічкою, Катя розповідати не стала.

І про те, як вона потихеньку крала гроші на прожиток, коли приходила до них у день зарплати батька, тоді він ще працював, теж говорити не стала. Це трапилося всього кілька разів, потім вона стала підробляти в магазині прибиральницею, але їй все одно було соромно.

Катя не могла пояснити їм, що вона у сім’ї своїй рідній здавалася дівчинкою чужою і стала, доклавши неймовірних зусиль, цілком благополучною.

Після її відвертого зізнання у батьків раптом знайшлися термінові справи. Олексій провів дівчину до зупинки. Наступного дня він, опустивши очі долу, скасував свою пропозицію.

Він єдиний син і продовжувач їхнього роду. З нею продовжувати рід небезпечно, у неї погана спадковість, а гени, як не крути, велика сила. Так вважають його батьки, і він із ними згоден.

Катя звільнилася з колишньої роботи і влаштувалася в цю організацію. Вона довго не могла оговтатися і вибратися зі своєї невдалої закоханості, але час все-таки лікувати. Відволікала робота і заочне навчання, яке теж вимагало уваги.

… — Катрусю, ти можеш іти, тобі ще до Марійки за костюмом треба з’їздити. Зустрінемося завтра на корпоративі, – головбух відпустила її з роботи раніше.

Корпоративи Катя не любила, але цехова солідарність вимагала її присутності. Минулого року вона пробула всього годину, а потім пішла по-англійськи, не прощаючись, ніхто й не помітив.

Катя з Іваном Федоровичем, відіграли свої ролі, роздали подарунки від шефа, зняли костюми і приєдналися до колег за столом. Коли веселощі увійшли в некеровану фазу і всі втратили пильність, Катя непомітно пішла додому. Вона не любила людей на підпитку, і сама не пила, могла собі дозволити тільки два ковтки ігристого. До того ж, її серйозно налякав прогноз колишнього нареченого щодо спадковості, їй є чого боятися.

Вдома Катя подивилася телевізор і лягла спати. Наступного дня до обіду їй треба повернути костюм Снігуроньки. Марія обіцяла дати його сусідці на вечір у школі.

Катя вийшла з автобуса і попрямувала до будинку Марії. Раптом шлях їй перегородили три циганки, несправжні циганки, а ряджені.

Жінки були злегка під градусом, – Красуня, у нас найправильніше ворожіння, тобі треба тільки дістати з коробки пророцтво, навіть оплати не треба, і все збудеться!

Катя опустила руку в коробку на саме дно, разом із папірцем у руці в неї опинилася каблучка. Вона здивовано подивилася на жінок, вони на неї.

— Це Дід Мороз загубив, він до тебе шукав передбачення, синя машина біля магазину його. Он він іде! Наздожени, ти молода і спритна!

Жінки хором закричали, – Дід Мороз, постривай! Зупинись!

І він зупинився. Катя, захекавшись, підбігла до нього і простягнула каблучку, – Ось, це Ваша каблучка? –

— Моя… ось я розтяпа. Вона мені трохи завелика. Це мені бабуся подарувала. Каблучку освячено в церкві. Бачите, по всій каблучці напис «Спаси і збережи.» Я каблучки не ношу, я хірург, але коли їду провідати бабусю, надягаю, щоб її не засмучувати, потім знімаю, вона в мене в машині постійно лежить, як талісман, – зніяковіло пояснив Дід Мороз.

Він розповів дівчині, що йде привітати дітей друга Кості. Костя його найкращий друг із дитячих років і донині, а ще він багатодітний батько, у них із дружиною четверо дітей і всі в тому віці, коли ще вірять у Діда Мороза.

А Катя зізналася, що в неї в пакеті костюм Снігуроньки, вона може переодягнутися в Марійки й підіграти йому. Дід Мороз зі Снігуронькою – це круто! Костя і Марія жили в одному будинку.

Так вони й зробили. Привітали дітей, які були в захваті, заспівали з ними пісеньку.

Костя, проводжаючи їх, запитав у Каті, – Давно знайомі з Кирилом?

— Значить він Кирило? Ні, ми ще навіть імені одне одного не знаємо, а знайомі менше години, – відповіла Катя.

Катя переодяглася і вони поїхали в найближче кафе. Кирило був у костюмі Діда Мороза. У кафе їх зустріли оплесками.

Тут вони познайомилися ближче.

Кирило розповів про себе. Він уже три роки, як один. Вони з дружиною одружилися ще під час навчання, потім стали працювати, він хірург-ортопед, вона гінеколог. Під новий рік дізналися, що в них буде дитина. Їздили по магазинах. Потрапили в аварію. За кермом була дружина. Вона не вижила. Він довго відновлювався. Жити не хотів. Машини став боятися, тільки два місяці тому знову сів за кермо, машина, звісно, інша.

— Бідний ти, бідний… тебе теж життя покрутило, – пожаліла його Катя.

— Чому теж?

— А тому, що і моє життя не цукор, – відповіла сумно дівчина.

І вона розповіла йому все: і про своє не радісне дитинство, і про п’яничок-родичів, з якими вона не спілкується, бо там повний відстій. І навіть про нареченого розповіла, як він відмовився від неї, злякався поганих генів з її боку.

— Нісенітниця це все, останні результати досліджень говорять про те, що роль генів сильно перебільшена. Ми маємо владу над власними генами. Ми буквально можемо змінювати свою генетику, – спробував заспокоїти її Кирило.

Потім вони згадали про передбачення і розгорнули їх. І в Каті, і в Кирила були картинки з обручками.

— Я думаю, це доля. Я ніколи не почувався так просто і легко з жінкою, як сьогодні, – серйозно сказав Кирило.

Через три місяці було їхнє весілля.

Двоє людей мало обдарованих життям, знайшли одне одного в цьому бурхливому й непередбачуваному світі.

Щоправда, світ цього не помітив.

Лише співробітниця, яка запевняла, що всі їхні Снігуроньки вийдуть заміж, вигукнула, – Ну що я казала?!!!!

You cannot copy content of this page