Не знаю вже, що й робити, – каже Юлька, – після другого декрету просто караул. Боки вшир їдуть, пузо висить, ходити важко, чудовисько чудовиськом. А тепер ще й сім’я розвалюється через зайву вагу.
Не знаю, як для вас, а для мене найціннішим аргументом у цьому потоці скарг є «ходити важко». Бо сама свого часу сильнішої мотивації для схуднення не знайшла.
Боки, живіт, сім’я – важливо, але мене не мотивує. Бо боки можна замаскувати, живіт упакувати щільненько, а якщо сім’я розвалюється через зайві кілограми, то це, вибачте, нісенітниця, а не сім’я.
А ось «ходити важко» – уже ніяк не замаскуєш. Але у Юльки ситуація була набагато складнішою, ніж мені спочатку здалося. І взагалі, Юлька навряд чи важить більше 50 кг, ну додавала по 8 кг кожне своє цікаве положення. Яка тут зайва вага? Але вона була!
— Перший раз, коли я сиділа в декреті, – розповідає Юля, – все легше пройшло, – де набралося, там легко і скинулося. Я ж люблю готувати, а тут весь день удома, випічка, смаколики, кашки… А вдруге – караул просто. Вадик сам на себе не схожий став. І ніяк не схудне.
Так-так. Саме. Зайву вагу за її декрет нахом’ячив чоловік Вадим, 35-ти років від роду, програміст, який працює здебільшого з дому, сидить у кріслі і із задоволенням поїдає все, що готувала в декреті його кулінарка-дружина.
За діточками доїдав, тільки Юлька весь день крутиться, як білка в колесі, то в магазин біжить, то в дитячий садок за старшим, то погуляти з обома, а Вадик сидить. І жує.
Спочатку Вадим був щасливий, мама його теж. Свекруха у Юлі, до речі, теж до набору зайвих кілограмів схильна. І поїсти любить. А потім Вадиму важко стало, та тиск почав скакати.
— Він сказав, що йому треба скинути вагу, – каже Юля, – так я з ним згодна, але він же хоче тільки на одній дієті. Відмовка одна: я не можу вести активний спосіб життя через вагу, ось скину трохи – тоді додам спорт. А поки «схудни» мене тільки шляхом правильної їжі.
Юля почала із захватом винаходити для коханого чоловіка рецепти легких страв. Вадик із задоволенням їх їв. Тільки ось ночами, в тиші й темряві, чоловік йшов до холодильника і ласував тим, що було приготовано малюкам.
— Це ти в усьому винна, – сказала свекруха, – коли чоловік худне, то й тобі треба перейти на той самий раціон. А ти запіканки готуєш, сирники смажиш, хліб печеш.
Юлька б із задоволенням, та тільки діти за що мають страждати? Їм збалансоване харчування потрібне, і сирники, і свій, домашній хлібець, і картопля, і каші.
— Я піду до мами, – сказав нещодавно Вадим, – вона вирішила, що їй теж треба скинути вагу. Тому в її будинку не буде заборонених продуктів і спокус. Поживемо окремо, поки я не прийду у форму.
Юля образилася страшенно. У чоловіка немає сили волі, а страждати від відсутності допомоги з дітьми і самотності буде вона? А діти? Як так? Старшому 7-й рік, як він у садочку пояснить: «Тато худне, тому вони з мамою вирішили пожити окремо?».
Юлька проти, вона готова підтримувати чоловіка й допомагати йому в усьому, зайнятися разом із ним спортом, не такий уже й величезний він, щоб не подужати ходьбу й простенький комплекс фізичних вправ. Але його вже і свекруха налаштувала, яка невимовно рада, що їй не буде так самотньо.
Ось і виходить, що зайва вага стала загрозою для шлюбу. Чи вона тут ні до чого? Що порадити Юлі? Здається, що Вадим просто захотів до мами під крильце, а та й рада старатися?
А з іншого боку, адже в сім’ях які люблять зловживати напоями теж оковита потрапляє під тотальну заборону. Ну немає в людини сили волі, значить, треба допомогти, і Юля могла б постаратися заради сімейної злагоди? І дітям можна готувати не тільки смачне, а й збалансоване та корисне?
