Рік тому вийшла заміж. Вага була 82 при зрості — 161. Чоловік постійно критикує мою зайву вагу. Я обіцяла, що схудну. Для мене це також важливо. За рік схудла на 15 кг. Рахувала калорії, ходила до спортзалу 3-4 рази на тиждень, на роботу пішки, іноді дозволяла собі щось смачне – схудла повільно, без стресів та зривів. Зараз вага 67 кг, звичайно, я розумію, що ще багато роботи попереду, проте мені приємно, що всі помічають мої результати, хвалять мене. Але тільки не мій чоловік. Мабуть, для нього це все надто повільно та мало.
Він продовжує мене постійно критикувати. Бере за складки, розглядає оцінним поглядом, постійно каже, що худнути я давно перестала, а почала знову набирати вагу. Цілий рік так говорив, незважаючи на мої результати. Мені дуже прикро, ми сваримося через це, я постійно плачу, іноді опускаються руки, тож хочеться підтримки.
Я худну все своє життя, у мене вперше такі добрі результати, бо знайшла свій метод — повільно і не дуже суворо. Зараз я на третьому місяці, очікую дитину, я продовжую контролювати вагу, вже схудла на 2 кг (я не голодую, харчуюсь повноцінно, просто без шкідливої їжі). У зв’язку з цим стало дуже мало сил, тіло, як ватяне. Я стала менш активною.
Чоловік почав говорити, що я розлінилася і потім буду величезна і жахлива. У мене, справді, через гормональні зміни надутий живіт, не так яскраво виражена талія. Він цього не розуміє. Я намагалася говорити з ним, заспокоювала його, що я стежу за харчуванням і вагою, пообіцяла зробити все, що від мене залежить, щоб не погладшати сильно за період очікування дитини, але вистачає його ненадовго.
Минає час — і знову коментарі та критика на мою адресу. Просто боляче та прикро. Я ніколи не виглядала худою, ні коли було 60, ні коли не було ваги навіть у 50 кг. Боюся, що худнутиму, а він все одно знаходитиме на мені якісь складки та жирові відкладення, скільки б я не важила. Підтримайте, будь ласка, може і я в чомусь не права? Пишу зараз і плачу.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…