Думаєте так не буває? Буває, виявляється, всяке! Дівчата взагалі забобонні, а вже дівчата-наречені забобонні подвійно! Історія трапилася з моєю подругою.
— Безглуздя, якого світ не бачив! Ти сама подумай! – звертається до приятельок Марія Олексіївна, – Чим Єгор Настю образив? Та нічим! Два роки зустрічалися, мріяли, плани будували. Після Нового року з’їхалися. У сина ж своя квартира. Він старався, пропозицію так романтично обставив, у ресторані, з кульками, з серенадами каблучку дарував!
Настя на пропозицію відповіла згодою, обрадувала рідних і подруг, а весілля вирішили грати в листопаді. Подали заяву, намітили місце і список запрошених на банкет, Настя, як і будь-яка наречена, пішла по салонах.
— Сукню дивилася, журнали гортала, інтернет перешерстила, – каже сама наречена, яка не відбулася, – хотіла, щоб усе було ідеально: макіяж, зачіска, манікюр і все інше. Навіть на пробну зачіску записалася вже до майстра, якого подруга порекомендувала в чудових тонах.
За три дні до передбачуваного візиту до майстра з весільних зачісок приснився Насті сон:
— Сиджу одна у квартирі і ридаю. Тому що виявила листування чоловіка з іншою жінкою. Але навіть дати волю горю і заплакати не можу, бо в одній кімнаті спить мій невірний чоловік, а в іншій сплять наші маленькі діти: донька Марійка і син Павлик. І закричати мені в голос ніяк не можна. Прокинулася вся в сльозах, навіть не одразу зрозуміла, що це тільки сон був.
Дурниця, скажете? Можливо. Але не для Насті. Дівчина ніяк не могла викинути побачене уві сні з голови і перестати про це думати. А тому Настя вирішила діяти.
— Двоє, – відповів Єгор на запитання нареченої ввечері, – я хочу двох. Хлопчика і дівчинку. Ти згодна? Ну першу можна і дівчинку, нехай помічницею мамі росте. Але другого точно хлопчака хочу! А що? Квартира є, працюю, нам по 27 років із тобою, затягувати немає сенсу. У мене вже й імена готові, якщо ти не будеш проти. Доньку я б Марійкою назвав, на честь мами, а сина можна й Павлом, на честь мого діда, батька в мене немає, тож дід мене й виростив.
— У мене все похолоділо всередині, – каже Настя, – ну, думаю, гаразд. Імена це ще нічого. Зрештою, я знала, що майбутню свекруху звуть Марією, та й про діда мені наречений багато розповідав. Підсвідомість і наділила дітей знайомими іменами.
А далі Настя почала обережно спостерігати за нареченим: як поводиться в компаніях спільних друзів, що говорить про сім’ю, про шлюб, про розлучення. І з’ясувала для себе багато неприємного, так, у розмові з розлученим другом Єгор кивав йому, коли йшлося про зменшення аліментів, які той платить колишній дружині:
— Ну і правильно! Твоя колишня не на дитину їх витрачає, а на свого нового чоловіка! Дитину тоді не дасть? А який сенс бачитися з дитиною? Йому 2 роки всього, що він зможе запам’ятати? Ось буде постарше, тоді вже можна і зустрічатися, і у вихованні брати участь.
— А потім із друзями на природі були, хтось анекдот розповів про зраду, не пам’ятаю вже з якого приводу, а Єгор засміявся і каже: “Хороший похід наліво зміцнює шлюб!” Так неприємно стало, жах, – каже Настя.
Дівчина дуже намагалася знайти пояснення словам майбутнього чоловіка, виправдати його у своїх власних думках, відмахнутися від тривожних знаків. Але одного вечора вона взяла ноутбук нареченого, щоб подивитися рекламу одного з весільних салонів і почитати відгуки.
— А він не вийшов зі своєї сторінки в соцмережі, – зітхає Настя, – ну яка дівчина встоїть? І я не встояла. І дуже добре, що сунула ніс туди, куди було не можна.
У листуванні Єгора Настя знайшла одну даму. Листування велося, коли вони з Єгором уже жили разом. Велося активно й абсолютно відверто, тож приводів для виправдання нареченого в Насті вже не залишилося. Чи було щось у Єгора з тією дамою, чи не було, для Насті вже сенсу не мало.
Заяву забрала, речі зібрала і від сина з’їхала. Просто так йому й заявила: розриваю стосунки. Сон, мовляв, у руку був, – говорить колишня свекруха Насті, – це треба ж! Я не знаю, як і назвати її! Люди з нормальною психікою так не чинять. Вона каже, що через той сон просто уважно придивилася до Єгора. Що не хоче виходити заміж за людину з сумнівними моральними принципами, що мій син ненадійний! Ні, а що над анекдотом не можно посміятися? А він просто друга підтримав… А що йому потрібно було сказати? Що той неправий? Та марно це, та й є ж чоловіча солідарність? Із жінкою листувався? Ну і що? У них нічого не було! А Насті не треба було чуже листування читати. Чоловіки ж вони ж які: менше знаєш, міцніше спиш!
Настя вважає, що підсвідомість не дарма їй видала той самий сон. Сон-попередження, сон-застереження. Принаймні, він змусив дівчину іншими очима подивитися на обранця, зняти рожеві окуляри. А ви що думаєте?
