— Дякую, що хоч ти допомагаєш, – каже Ангеліна подрузі. – Усе так навалилося, жах просто. Ну гаразд, не до святкового столу, куплю тільки солодощі Ілюші, добре хоч речі перевезла.
— Ліно, якщо чесно, я абсолютно не розумію, як у такій твоїй ситуації мама могла тобі відмовити? Реально не розумію, і потім, Ілля зараз абсолютно здоровий, вже на кілька святкових днів можна було б вас прихистити. Новий рік, сімейне свято, усі справи…
Подруга Ангеліни сама молода мати, її доньці всього півтора року, і кілька останніх днів вона допомагає Ангеліні – сидить з її 4-х річним синочком. Самі вони з чоловіком Новий рік підуть відзначати до двоюрідної сестри жінки, повернуться тільки вранці. А у Ліни, як на гріх, зараз неприємності з раптовим переїздом.
Ангеліні 32 роки, є син, якому 4 роки «з копійками», чоловіка немає – розлучилися рік тому, коли Ангеліна тільки як вийшла на роботу з відпустки для догляду за дитиною. Колишній чоловік поїхав із новою пасією жити в іншу область, надсилає аліменти, участі у вихованні сина і якоїсь іншої допомоги від нього немає.
Колишня свекруха теж вдає, що Ангеліна та Ілля – колишня рідня. Бабуся по батькові принесла онукові в 20-х числах грудня солодкий подарунок та іграшку і все. У неї є донька, живе з нею, у доньки двоє дітей, там бабуся, звісно, зайнята по повній програмі: і сидить, і любить, і бере участь матеріально. Дочка є дочка, тут усе якраз і зрозуміло.
У Ангеліни теж є мама, матеріально мама цілком собі не бідує, живе в заміському будинку, який матеріалізувався після продажу квартири мамою і її другим чоловіком. Батько Ангеліни з матір’ю давно розлучений і зв’язок із ним втрачено десятиліття тому.
— Ми з колишнім жили на орендованій квартирі, – розповідає Ангеліна свою історію. – Накопичували гроші в надії на те, що придбаємо власне житло. Нас не квапили, бо квартира належала тітці колишнього, платили нижче за ринок, тож і наважилися на малюка. А після появи дитини якось усе розладналося.
Після розлучення накопичення поділили, їх небагато, тепер купувати собі квартиру Ліні доведеться самій. Тітка, яка дізналася про розлучення племінника, тут же під надуманим приводом відмовилася далі здавати квартиру його колишній дружині. Дала місяць.
За цей час Ліна в терміновому порядку шукала собі із сином житло. Знайшла. Не Бог знає що, але жити можна. Порівняно недорого і садок поруч, заспокоїлася і майже рік вони з Іллею жили цілком стерпно. Якщо не брати до уваги того, що хлопчик у садок ходить поганенько.
— Адаптація в нас досі триває. Синові в садочку подобається, але раз на місяць чи півтора ми обов’язково сідаємо на лікарняний. Віруси, хай їм грець. Та й як їм не бути, я прекрасно бачу, що матусі деякі дітей недолікованими в садок відправляють, із нежитю. На роботі, звісно, фиркають і цокають невдоволено, але терплять, хоча без премій працюю, і поки що без надії на надбавку до зарплати, на жаль, – каже Ангеліна.
Грошима жінка не розкидається, дуже навіть доводиться рахувати. Зараз, начебто, намітився підробіток з дому такий-сякий, але тепер уже після новорічних свят. Хотіла почати раніше – не виходить.
— Орендувала квартиру без договору. Господиня згодна була на договір, але… з ним дорожче, а для мене кожна тисяча на рахунку, – зітхає Ангеліна. – Ну й налетіла. Дала господиня термін мені тижневий, щоб я переїхала. Їй терміново знадобилася квартира. Сперечатися і качати права? Скаржитися кудись? Ну собі ж дорожче, були вже натяки, що в неї є впливові знайомі. Зв’язуватися не хочу, у мене дитина маленька. Але от куди переїхати напередодні свят – це проблема.
Ангеліна почала судомні пошуки нового орендованого житла. Але виявила, що саме в ці дні це дуже важко: багато хто готовий здати, але… після свят. На Новий рік багато хто, особливо молодь, шукає вільні «хати», платять дорого, ті, хто мав вільні квартири, намагаються вигоду не упускати. А багато хто сам поїхав на святкові дні, занурився в клопоти, не до того їм.
Здавалося б, у Ангеліни вихідні на роботі будуть, можна поки що переїхати до мами в заміський будинок, пересидіти там, а потім уже спокійно перебратися в нову орендовану квартиру. Речі в них із сином, звісно, є. Але не меблі, подруга готова відправити на допомогу свого чоловіка з машиною. Тільки мама Ліни відмовила. Категорично. І у зустрічі Нового року, і в тимчасовому проживанні протягом 10-ти днів.
— Вирішуй свої питання сама, а на мене це не вішай. Ти ж знаєш, що Віті геть не можна хапати віруси, а Ілюша постійно з соплями. Ну і що, що їх просто зараз немає? Може, інкубаційний період. Я не хочу через кілька днів ризикувати здоров’ям чоловіка, – сказала мама.
Віктор – це другий чоловік матері. Вітчим Ангеліни. Стосунки в них складалися непогано. Батьком не став, але якийсь час навіть жили разом. Тоді ще у квартирі матері. Потім Ангеліна вийшла заміж, мати з чоловіком перебралися в будинок.
Чотири роки тому, буквально через кілька днів після появи Іллі, у чоловіка матері виявили важке захворювання. На ранній стадії. Чоловік пройшов необхідне лікування, постійно контролює свій стан, почувається чудово, працює, загалом, ремісія. Але мама Ангеліни простягає над ним крила турботи: стежить за харчуванням, миє і вимиває усе в будинку, знезаражує, тягає чоловіка на аналізи, не дозволяє нічого робити по дому – хворий же.
— Чоловікові трохи за 50, здоровий, як кінь, – злиться Ліна. – Хворобу зловили буквально в зародку, і придушили її тут же. Але ні, онука мама бачила за перший рік життя рази два. Завжди приїжджає у двох масках, щоб вірус Віті не привезти. Перед візитом мало не довідку запитує, що з Іллею все нормально, що він здоровий. Ну це справа?
Мама не працює, отримує пенсію. Ангеліна, звісно, зрідка буває в будинку мами і Віктора з дитиною, але влітку, коли син абсолютно здоровий. Про те, щоб хлопчик проводив із бабусею за містом свята і літо, навіть не йдеться: «Віті небезпечно, у твого сина то одне, то інше, постійно нежить, а нам такі ризики не потрібні».
— От як це? На роботу Вітя ходить, із людьми контактує, тільки онукові не можна до нього близько наближатися? – ображена Ангеліна. – Чесно кажучи, я не думала, що мені і в такій ситуації можуть відмовити. Але відмовили ж.
Ангеліна стрімко шукала житло, відмивала квартиру, яку вдалося зняти, перевозила речі. З дитиною це все зробити набагато важче було б, добре ще, що подруга виручала, яка не злякалася вічно хворіючої дитини, яка якраз зараз чомусь здорова.
