Наступна зима визначить майбутнє України. І вона має готова пройти цей період, зберігши єдність.
За словами президента Володимира Зеленського, шлях до звільнення всієї української території з кожним днем стає все яснішим.
“Ми бачимо контури відновлення територіальної цілісності України і довгострокового забезпечення безпеки нашого народу. І знаємо, що пройти цей шлях – цілком реально”, – зазначив президент.
Однак на цьому шляху є певні етапи, які не можна обійти.
“Це шлях від Харківської області, де зараз люди, які місяці пробули в окупації, зі сльозами щастя вітають українських воїнів… Шлях до наших міст і сіл, які ще чекають повернення українського прапора, а значить, повернення свободи і безпеки. Ми не можемо дозволити собі зупинитися”, – підкреслив Зеленський.
Він також додав, що зараз всіх хвилює ключове питання, коли Україна пройде цей шлях і досягне перемоги.
“Відповідь на це питання може дати етап, який у нас прямо попереду. Я кажу відверто: це буде важкий етап. Ми повинні пережити цю зиму. Це 90 днів, які стануть випробуванням для нашої віри в перемогу. Випробуванням для нашої витримки і єдності, нашої здатності захищати свободу і фундаментальні європейські цінності”, – зазначив президент.
Зеленський пояснив, що Росія робить все, щоб протягом зими зломити спротив України, Європи і всього світу.
“Це її останній аргумент: жорстокість зимового періоду, яка повинна допомогти, коли не вистачає жорстокості людини. І ми маємо бути готові – не зламатися, не роз’єднатися, не зійти зі свого шляху. Попереду 90 днів, які вирішать більше ніж 30 років нашої незалежності. 90 днів, які вирішать більше всіх років існування Євросоюзу. Ця зима визначить наше майбутнє”, – додав президент.
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…