Моя свекруха почала мріяти про наше розлучення ще до того, як ми одружилися. Женя привів мене до своєї мами знайомитися, а я її добре знала.
У 10-му класі Наталя Іванівна викладала у нас біологію і хімію і навіть була класним керівником майже рік.
Доти, доки наші батьки не збунтувалися і не домоглися від директора того, щоб нам замінили вчителя.
— Подивіться на ваших дівчаток, – кричала вона на батьківських зборах, – як вони вбрані, як вони зачесані, це ж майбутні жертви продажного кохання. Це ж видно, я педагог із величезним стажем. Так, і Тетяна буде заробляти тілом. Так, не сумніваюся. Просто зараз у неї прищі і брекети, а позбудеться їх і покотиться.
Мама моя і через багато років згадує, в якому жаху були батьки від такої класної мами. Хлопчикам було не краще. Їх поголовно записали в майбутніх вживачів шкідливих речовин.
У тихоні Тетянки тато був редактором у газеті. Він і приніс на одні з батьківських зборів диктофон.
Коли директору школи програли запис про безнадійність шляху учнів 10-а, то Наталії Іванівні терміново порадили знайти інше місце: батьки Тетяни були рішуче налаштовані оприлюднити запис, а скандали школі були не потрібні.
Минуло багато років, до речі, з усього класу майже жоден не справдився з пророцтва вчительки. Нам було по 25 років, усі 22 людини вивчилися, працюють.
Я написала майже, тому що стосовно Тетяни пророцтво класної частково збулося: позбувшись брекетів і акне, вона стала рідкісною красунею, а моєю найкращою подругою вона і так завжди була.
І ось Женька, виявляється, син тієї самої Наталії Іванівни. Вона мене, природно, згадала і з порога звинуватила сина в тому, що він привів у дім… продажну жінку.
— Мамо, ти зовсім збожеволіла, – Женя підвищив голос, чого раніше за ним не помічалося, – Оксана працює в солідній фірмі, заступник начальника відділу, чому ти ображаєш мою дівчину?
Ми пішли. Я не знала, що мені робити тепер і попросила у Жені 2 дні самотності.
— Донечко, з одного боку, він не винен у тому, що у його мами не всі вдома, а може, і всі вдома, але людина така, – говорила мені мама, – а з іншого боку… як із такою свекрухою жити?
Я думала тиждень. Женя чекав і терпів, а потім подзвонив і сказав, що він пішов від мами, винайняв квартиру, що любить мене і чекає.
Я розтанула. Розписувалися ми з Женькою скромно, Наталії Іванівні не повідомили, але на урочистість у кафе вона з’явилася. Одягнена у все чорне. Врятувала становище тоді свідок з мого боку.
— Наталья Іванівна, – прощебетала Юлька, – проходьте, не впізнаєте мене, а це ж я, Таня. Ось, забігла в перерві між клієнтами подружку привітати.
Свекруха навіть сказати нічого не встигла, розвернулася і пішла.
Ми жили на орендованій квартирі, свекруха до нас не лізла, а ми збирали на перший іпотечний внесок і вирішили почекати з дітьми. Може вона і капала Женьці на мозок, я на знаю. Але я спілкуватися з нею відмовилася навідріз.
А потім якось наш шлюб розладнався. Ну не можна жити довго і щасливо, коли з мамою чоловіка в тебе взаємна ненависть. Я заговорила про розлучення, ось тоді й з’явилася на нашому порозі свекруха.
— А я говорила, – тріумфувала Наталя Іванівна, – я знала, що ви розлучитеся, я мріяла про це з першого дня вашого шлюбу, та навіть ще раніше.
— З нашого 10-го класу, так, Наталю Іванівно, – кажу, – ви вже тоді знали, що з мене хорошої невістки не вийде?
Вона пішла, а незабаром ми з Женькою розлучилися.
Минуло ще кілька років, я заміжня, у мене є донька. А Женя так і не одружився, живе з мамою. Адже для Наталії Іванівни ніяк не знайдеться підходяща невістка.
— Так, – каже та сама Тетяна, хрещена мама моєї Настусі, – ось бувають же люди! Життя синові зіпсувала. А може, вона реально хвора? Тому син більше й не намагається піти і будувати своє життя.
Я не знаю, чому в Жені не складається життя. У те, що мама його психічно нездорова, я не вірю. Просто бувають такі люди. І такі свекрухи.
А ще я дуже рада, що в моєї доньки дуже крута й адекватна бабуся по татові. Ми чудово ладнаємо, та й у дитину моя нинішня свекруха дуже любить.
— А я казала тобі, – іноді докоряє мені мама, – перш ніж заміж іти, подивися на свекруху і зроби висновки! А ти на свою колишню, ще в школі надивилася.
Хоча Наталя Іванівна і не винна в моєму першому розлученні, мамину мудрість я до своєї Насті обов’язково донесу.
