Євгенія ростила сина Вову одна. Чоловік згодом став більше обтяжувати жінку. Коли він виявив бажання піти, то Євгенія зраділа більше, ніж сумувала. Вова був надто маленьким, щоб усвідомити те, що відбувається. Батько не так багато часу присвячував хлопчику, тому син особливо й не засмутився. Звичайно, похникав, але не більше.
Мама та син жили душа в душу. Полюбляли відвідувати разом різні заходи, концерти, музеї, виставки. Жінка вважала, що їй надзвичайно пощастило із сином. Він ріс не за роками мудрим та добрим. Намагався допомагати літнім чи безпритульним тваринам. Загалом, у хлопця було справді добре серце.
Євгенія досить швидко відійшла від розлучення із колишнім чоловіком. Подруги та родички жіночої статі раз у раз змушували її шукати нову пару. Думки подруг загалом були схожі на мамині. Вони наголошували, що Женя ще молода і вродлива, а Вова занадто маленький. Не встигне зрозуміти, як у нього вже буде новий тато. Євгенія деякий час кидалася між подібними заявами близьких людей. Вона хотіла нових стосунків, але боялася, що це травмує коханого сина.
Якоїсь миті Женя піддалася вмовлянням подруги Іри й незабаром вирушила на побачення з чоловіком. Женя та Денис порозумілися досить швидко. Чоловік теж був надзвичайно привабливим, але щось у ньому трохи лякало дівчину. Вона намагалася дати раду цій проблемі, але розгадати її так і не змогла. Намагалася не думати про те, що може статися щось погане. До того ж Денис також мав сина Стаса. Однорічка Вови.
Нова пара вирішила з’їхатися, коли дітям було дев’ять років. Вова не зрадів таким змінам, але намагався це приховати. Він намагався не тримати на маму зла, адже вона просто хотіла влаштувати своє особисте життя. Хоча й зовсім забула про виставки та музеї. Хлопчикові цього не вистачало, але він сподівався, що в якийсь момент стане легше.
Тільки легше не ставало. Денис ставився до обох дітей досить жорстко, але Вові завжди діставалося більше. Хлопчик терпів і мовчав. Але більше лякає те, що сама Євгенія теж терпіла та мовчала. Її засмучувало те, як Денис погано прийняв її сина, але не знаходила у собі сил дати задню. Їй здавалося, що оточення її засміє.
Якоїсь миті Женя помітила, що Вова постійно бере з собою подвійну порцію їжі. Якось Денис гаркнув на нього за це, але жінка потай передала синові потрібну кількість їжі. Якось вона спитала сина, навіщо йому так багато їжі. Хлопчик зізнався, що годує бездомну бабусю біля магазину, бо в неї нікого немає, а до притулку вона не хоче. Вова ніяково запитав, чи не робить він щось погане, на що Женя відповіла, що щось погане робить вона сама, а він робить все правильно.
Того дня Женя відчула, що в неї з’явилася якась дивна сила. Наче подвійна порція їжі дала їй можливість другого дихання. Сумнівний страх перед фантомним оточенням відступав. Адже треба буде багато надолужити, що вона втратила. І поряд буде не Денис та його дитина, а рідний син Вова. Нехай навіть зовсім маленький, але такий сильний, стійкий і сміливий.
