У мене проблема спілкування з дорослим сином. Живемо у 4-х кімнатній квартирі, яку немає можливості розміняти.
Мені прикро, що син схожий на квартиранта, нічого не роблячи в хаті. Іде, приходить, комп’ютер, відповідальності він не бере за побутом абсолютно.
Хочеться й допомоги, але більше хоч маленької зацікавленості та з його боку. Намагаюся просити допомоги, намагаюся довести, що за якесь облаштування соромно перед гостями, але він відповідає: «Тут я нічого не робитиму».
Я на пенсії, займаюся домашніми повсякденними справами, щось мені одній і не під силу, щось тяжко дається, та й хочеться простого спілкування ввечері. І прибирання, і приготування — все на мені.
Якими словами «достукаться» до співучасті з його боку? Щоб викликати якогось майстра, потрібні гроші, яких ледве вистачає на необхідне. Сина я люблю, він хороша людина, але ось щось я говорю і роблю не так.
Він зовсім не дослухається до мене. Навіть не купує хліба, коли я його про це прошу. Приходить пізно, каже, що не купив, і мені доводиться самій по темряві йти.
Він звик, що в холодильнику є їжа. Звик, що все випране та прибрано. А коли я йому про це говорю, він просто мовчить. Інода навіть на комунальні послуги не вистачає, але він все ігнорує.
Думаю про те, а що буде, коли він приведе дівчину. Тоді мені взагалі житття не буде.
— Мені двадцять п’ять років, а з десятирічного віку я жила з бабусею по батьковій…
Антоніна із Сергієм жили, скажемо чесно, зовсім скромно, навіть бідно. Двоє діток росло. Тільки й…
— Онучка така наївна, маленька ще, каже мені: — Бабусю, ти тільки мамі не кажи,…
Погано, коли відпустка в тебе випадає на грудень. Ні, звісно, якщо ти маєш можливість поїхати…
Ніколи за чоловіком Ганни не помічалося тиранських замашок. Вісімнадцять років у шлюбі, двоє дітей: шістнадцятирічний…
— Річ навіть не в принципі, точніше, не тільки в принципі, — каже Наталя, обговорюючи…