З чоловіком вже п’ять років разом, є дитина, є романтика, гумор, розуміння, спільні подорожі, у всьому одне одного підтримуємо, багато пережили серйозних проблем разом. І ось я вже вважала, що ми почали жити життям мрії — є більш-менш стабільний достаток, дитина підросла, пішла в садок, припинилися притирання, налагодився побут.
У нас вільний доступ до телефонів та соцмереж одне одного. Днями мені потрібно було відправити дещо з його вотсапа, смикнуло мене щось зайти в «архів», а там листування з салонами масажу, у яких э додаткові послуги, ну ви зрозуміли. Він запитував їхню загальну інформацію — ціни, адреси тощо. З одним навіть домовився під’їхати, але прямо перед сеансом скасував, сказав, що погано почувається.
Я одразу ж пішла до нього, відмовлятися не став, каже, так, винен. Не поїхав туди тому, що совість почала гризти. Вибачився, відвів нас із донькою до ресторану. Напевно, ситуація не настільки критична, щоб подавати на розлучення, тим більше, що в усьому іншому він мене абсолютно влаштовує. І як чоловік і як батько. Але все одно мені не по собі.
Звичайно, довіра зіпсована, але я просто не можу таке собі пояснити. Ми стільки пережили разом, я вірю в його кохання, він дуже довго домагався мене. І ось чому з’явилися думки сходити ліворуч? Чому не можна жити спокійним сімейним життям? Тим більше, в інтимному плані я його не ображаю.
Він дуже хороша людина, добра, старший за мене на 10 років. Я думала, що він вже нагулявся і, просячи моєї руки, знає, на що йде. А тут тепер сиджу і думаю весь час, а чому не видалив повідомлення? Може, є щось, що таки видалив? А раптом йому справді стало погано, і він скасував через це, а не через те, що передумав? Накручувати я вмію себе дуже добре.
Що тепер робити зі шлюбом, якщо зіпсовано довіру, як гарантувати, що таке не повториться? І найулюбленіше — чи є в цьому моя вина? Багато питань, з ним, звичайно, поговорити ще раз можна, але правду я почую чи просто те, що мені потрібне для заспокоєння — ще одне велике питання.
Так хочеться стабільності. За собою я стежу, форму після вагітності повернула одразу, працюю, розвиваюся, допомагаю йому з його бізнесом, не зужу, будинок у мене завжди чистий. Закрадаються іноді думки, а раптом я молодість всю на нього витрачу, ще дитину народжу, а потім таки дізнаюся щось і пошкодую, що тоді не відреагувала на дзвіночок. Боюся, що якщо він вкотре припустився такої думки, то вона повториться.
Як жити далі? Відпустити цілком ситуацію, ніби нічого не було? Чи моніторити та стежити за соцмережами? Або вдати, що охолола до нього сильно? Нехай ревнує. Буду вдячна будь-якій пораді.
