Довго збиралася написати свою сповідь, і ось наважилася. Знаю, що багато жінок мене підтримають, бо опинилися в такій ситуації, як і я. Я одружена з розлученим чоловіком і ненавиджу дітей чоловіка від попередніх шлюбів. Просто ненавиджу і все. Особливо мене дратує старший син, якому 30 років, а він справжній попрошайка.
Чоловік купив йому дорогу машину, тепер просить велику квартиру в столиці, все йому мало, весь час тільки прохання, ніякої віддачі. Якщо батько йому чимось відмовляє, перестає дзвонити і спілкуватися з ним. Чоловік переживає, що образив сина та йде на поступки, купуючи все, щоб той вибачив. Адже це не іграшки купити маленькій дитині, це серйозні великі суми.
Ще я ненавиджу його молодшого першокласника, який іде в комплекті зі своєю неадекватною матір’ю. Це вона вирішує, коли чоловік бачитиме сина, дозволяє спілкуватися лише на її території та в її присутності. Чоловіка такий варіант не влаштовує, тому бачиться з дитиною тільки у них у квартирі, ні в парк, ні в кафе не хоче, бо колишня теж йде з ними.
Навіть коли в неї з’явився інший чоловік, він змушений сидіти із сином разом із ними у квартирі, а вона навмисне виставляла свої нові стосунки напоказ. Чоловік приїжджає від них завжди роздратований, злий і на мої запитання відповідає, що мене це не стосується, і щоб я не лізла ні в свою справу.
Після народження нашої доньки, він трохи рідше став туди їздити, чому я дуже рада. Добре, що колишня дружина не дає йому дитину, а то він привозив би її до нас додому. А я навіть чути про нього не можу, не те що бачити.
Я чудово знала, що у нього є діти від двох шлюбів, але не думала, що вони будуть настільки присутніми в нашому житті. Особливо менший син, якого він дуже любить і біжить за першим покликом колишньої дружини, якщо вона дасть дозвіл на зустріч. Сподіваюся, що дочка підросте та замінить йому тих дітей.
