— Віка, я тобі скільки разів говорила, не вмикай так рано світло!
Свекруха залетіла в кімнату, розмахуючи брудною ганчіркою, якою вона протирала підлогу.
— Ірино Василівно, на вулиці вже темніє, а мені звіт писати, мені потрібне світло.
— А ти ближче до вікна підсядь.
— До уваги за світло платить мій чоловік! – я спробувала достукатися до свекрухи.
— Ось через тебе, марнотратки, мій син стирчить на роботі до пізнього вечора.
Свекруха клацнула вимикач і вийшла.
Звіт горів, тому я недовго думаючи взяла ноутбук і пішла до найближчої кавʼярні. Ігор справді працював до пізнього вечора і я встигну повернутися до його приходу.
Ми у шлюбі лише кілька місяців. Познайомилися випадково та закрутилося. Весілля було скромним, його мама наполягла на цьому. До весілля ми обоє жили зі своїми батьками. Коли постало питання про покупку квартири, втрутилася свекруха. Вона наполягла, щоб ми жили з нею, а там і квартира нам дістанеться. Їй всього 63 роки, але вона поводиться, як 90-річна стара, економить на всьому. За Ігорем я такого до весілля не помічала, але останнім часом пішли тривожні дзвіночки.
Я довго сиділа в кафе і, коли прийшла додому, чоловік уже повернувся з роботи.
— О, Віка, привіт, – привітався він.
Я мовчки роздяглася і пройшла у ванну.
— Віка, вечеря готова! – крикнула свекруха.
Я не дуже любила вечеряти зі свекрухою. Хотілося побути з чоловіком, та його мама завжди сиділа на кухні.
— Як пройшов день?
— Твоя мама не дала мені спокійно зробити звіт, – я сподівалася, що чоловік підтримає мене.
— Мамо, це правда? – чоловік відірвався від супу і пильно подивився на матір.
— Синку, твоя недолуга дружина дуже рано ввімкнула світло, я просто зробила їй зауваження.
“Хитра лисиця, – подумала я, – скрізь викрутиться”.
— Віка, ну тут я з мамою згоден. Ти ж знаєш, що ми заощаджуємо на всьому.
Ірина Василівна побачила, що син став на її бік, вирішила топити мене до кінця.
— А ще, вона по п’ять разів на день приймає душ. А ти синку знаєш, яка зараз дорога гаряча вода.
— Знаю мамо, – спокійно відповів Ігор.
— Ігорю, якщо тобі подобається спати з дружиною, що погано пахне, я можу взагалі не митися! – Вирішила влізти в це сімейну розмову я.
— Мамо, тут я з Вікою згоден, вона молода дівчина, хай миється скільки хоче.
Свекруха невдоволено скривила обличчя. Вона звикла, що син завжди встає на її бік. Однак мене ця їхня економія починає дратувати.
— Віка, а ти чому мамин суп не їси? – поцікавився чоловік.
— Ігоре, я не хочу їсти рідкий бульйон, де навіть немає шматочка м’яса.
— Люба, ну ти ж знаєш, що у нас м’ясо тільки у свята. Ось у мене незабаром іменини і буде тобі м’ясо.
— Тільки будете їх відзначати без мене, – після цих слів я встала з-за столу і вийшла з кухні.
Увечері ми готувалися до сну, і я вирішила поговорити з чоловіком.
— Ігоре, що з тобою трапилося?
— Ти про що?
— Ну, до весілля ти ніколи не економив і не шкодував грошей.
— То було до весілля. Мені треба було справити на тебе враження. Ти дівчина вродлива, розумна, а тепер ти моя.
Ми лягли в ліжко і чоловік потігся, щоб обійняти мене. Я різко відкинула його руку і відсунулась від нього.
— Віка, що відбувається?
— А тепер близькість тільки на свята, як м’ясо. Добраніч!
Вранці чоловік мовчки зібрався і пішов працювати, образився. Я працювала віддалено, тому цілий день перебувала зі свекрухою. Мій звіт ще не був готовий і я взялася до роботи.
— Віка, треба сходити до магазину. Купити дещо, найнеобхідніше і недороге, – свекруха спеціально чекала, коли я візьмуся за роботу.
— Ой, Ірино Василівно, ви краще самі сходите, а то я не втримаюсь і наберу всього дорогого. Мені просто Ігор залишив свою карту, а там усі його гроші, – я пішла на хитрість.
— Знаю я тебе марнотратку, сиди вдома і світло просто не пали. Там у холодильнику пюре з котлетою – це Ігореві, ти он бульйон вчорашній доїдай. Спочатку навчися світло економити, потім грішми чоловіка розпоряджайся.
— Так, так я зрозуміла!
За десять хвилин свекруха пішла. Для мене це був сигнал для дії. Я швидко зібрала всі свої речі, а перед відходом увімкнула скрізь світло та воду у ванній.
Я бігла від цієї родини сяючи п’ятами. Того ж дня поїхала до мами і подала на розлучення онлайн.
Пройшло два дні.
— Доню, ти в мене вже другу добу і я тебе не можу відгодувати.
— Мама ти не уявляєш у якому пеклі я жила.
— А це правда, що твоя колишня свекруха варила суп без м’яса?
— Правда мамо!
Після цих слів ми голосно засміялися.
Як вам така ситуація?
