Голова Офісу президента Андрій Єрмак показав перше фото зі звільненого Ізюма Харківської області.
Крім того, російські пропагандисти вже доповіли, що окупанти залишили місто Ізюм та деякі інші населені пункти в Харківській області.
“Так, із Ізюма пішли, як і з деяких інших населених пунктів Харківського напрямку. Звичайно, це погано. Звичайно, це результат помилок високого командування. Але не потрібно шукати в цьому прихованих смислів. Справа не в договорняках і не в зраді. Просто, воюємо, як уміємо. На всіх рівнях. Десь краще, десь гірше. Головне – визнати помилки та зробити правильні висновки”, – заявив так званий “перший заступник міністра інформації ДНР” Данило Безсонов
РБК пише, що відхід із Ізюма підтвердили також військові кореспонденти Олександр Коц та Євген Піддубний. Останній назвав таке рішення командування вірним “за обставин, що склалися”, за його словами, “оточення російського угруповання в Ізюмі було б катастрофою”. Коц додав, що окупанти також залишили Балаклію та Куп’янськ.
Згодом 25-а окрема повітрянодесантна Січеславська бригада підтвердила, що українські захисники зайшли в Ізюмі.
“Десантники продовжують впевнено йти вперед звільняючи Харківщину від рашистів! Не зупиняємось, оксамитовий сезон для російської мразоти видався “жарким”! Горіть в пеклі, окупанти! Вірте в ЗСУ! Ми переможемо!” – йдеться в повідомленні.
Нагадаємо, що 9 вересня росЗМІ повідомили, що російські загарбники оголосили “евакуацію” з окупованої території Харківської області після того, як ЗСУ розпочали контрнаступ і звільнили деякі населені пункти. Зазначалося, що “евакуація” проводиться з Ізюма, Куп’янська та Великого Бурлука Харківської області.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…