В інституті я дружила з двома дівчатами, і ця дружба продовжилася після закінчення інституту. Так вийшло, що подруги знайшли роботу за фахом, а я ні. Хоча я вчилася добре. Просто мені в якийсь момент не пощастило, не траплялося нічого вартого, а потім знайомі запропонували мені місце не за фахом, але з гарною зарплатою та непоганими умовами праці.
Я подумала, що як проміжний варіант мені ця робота підійде. І пропрацювала там кілька років, а потім почала шукати нову, за фахом. Шукаю, не поспішаючи, хочу знайти щось слушне.
Подруги ж увесь цей час працюють за фахом. Одна одразу влаштувалася на гарне місце і не збирається його міняти. Інша змінила кілька робіт за фахом за ці кілька років. Нинішнім місцем роботи неодноразово висловлювала невдоволення, але не говорила, що знову шукає нову роботу.
І ось, зустрічаємося ми втрьох посидіти побалакати про своє, про жіноче. І я розповідаю кумедну розмову з потенційним роботодавцем, якому я надсилала резюме, але з яким ми так і не порозумілися.
Перша подруга, яка давно працює на одному місці, каже мені із засудженням: «Чому ж ти не сказала про вакансію у цій компанії другій подрузі? Вона шукає нову роботу. Може, її б туди взяли, їй це підійшло б».
Я у легкому шоці. Я не знала, що друга подруга знову в активному пошуку роботи, вона нічого мені про це не говорила, хоч спілкуємося ми щодня. І вона не просила мене розповідати їй про всі вакансії, які траплятимуться мені. Загалом у неї, як і в мене, рівні можливості для пошуку — інтернет, сайти для пошуку роботи.
Якщо вона шукає роботу, то може бачити на сайтах ті ж вакансії, що і я. І, якщо вже на те пішло, обидві подруги давно знають, що я теж шукаю роботу за спеціальністю, я це не приховувала. І щось ніхто з них і не думав мені пропонувати якісь вакансії.
Друга подруга теж зустрічає на своєму шляху вакансії, але не поспішає пропонувати їх мені. А я, виходить, маю про неї піклуватися.
І ось якось мені так стало неприємно, що перша подруга так опікується другою, а про мене не думає. І така підозра в мене, що вони, мабуть, обговорюють мене за спиною.
Друга подруга, мабуть, скаржиться на мене першою, що я їй не допомагаю у пошуках роботи. Але й вона мені не допомагає. Навіть не знаю, як до цього ставитись.
