Життя, як у всіх. Зустріла 7 років тому чоловіка старшого за себе. На той момент був у розлученні 10 років. Познайомилась із ним на роботі, потім 5 років зустрічалися.
Одружилися ми з ним, я прийняла його дитину від першого шлюбу. Після того, як я вийшла заміж, я дізналася, що у нього була друга дружина, про це розповіли його родичі.
Пізніше він зізнався, що він був одружений двічі. Чоловік розповів, що перша дружина на даний момент має проблеми зі здоров’ям, другої дружини не стало, це сталося, коли вона з ним жила.
Дізнавшись про це, я була з жахом. Виходила я за нього заміж у положенні. Я була третьою дружиною. За 5 років я його так покохала та прив’язалася.
Почалися проблеми, коли почали спільно жити з ним. Він змінився, став скупитися, створював ілюзію бідності, хоча був начальником відділу. Як почали жити почалися скандали, після того, як я народила він постійно втікав з дому.
Тож ми прожили з ним 1 рік. Потім я дізналася суто випадково, що він завів роман із жінкою з роботи, яка працювала в охороні та мала трьох дітей. І на цьому ми розійшлися, я до останнього намагалася зберегти сім’ю заради нашої доньки.
Він пішов до неї. Дуже переживала та переживаю, минуло 2 роки. Сама виховую дитину, вийшла на роботу, коли доньці було 5 місяців.
Минуло 2 роки. Він приходить до нас і каже, що йому не вистачає нас, що він хотів би сім’ю та виховувати свою дитину. Я ні з ким не заводила стосунки за весь цей час.
Роблю все можливе для своєї дитини. Дуже прикро і сумно мені. Начебто не люблю його, а все думаю про нього.
Як можна забути про це все. Адже я йому вірила і прийняла все його минуле.
