Я погодився оформити кредит для знайомого, тепер не знаю, як сплатити борг у банку. Три роки тому я через життєву ситуацію почав випивати, часом дуже сильно.
Зустрівся якось із колишнім колегою по роботі, той запропонував мені взяти кредит, я погодився не відразу, він довго мене задобрював — постачав пляшки, привозив навіть в каністрах, і раптом я здався.
Оформили на мене кредит спочатку в одному банку на 20 тисяч гривень (зараз маю більше 50 тис з урахуванням%), через пів року в іншому банку було взято кредит на покупку машини 200 тисяч гривень. Звичайно він переконував, що все погасить, і плюс ще я добре зароблю.
У результаті, в даний час на мені висить близько 300 тисяч (частину вдалося погасити) але плюс ще й фірми були створені, і там набігло податків на пристойну суму.
Звичайно, я розумію, що сам у всьому винен, що пристрастився до цієї звички і перестав здорово думати чи що. І бачу, знаю вже, що мені не заробити цих грошей, не розплатитися з боргами.
І я прийняв би для себе рішення, зникнути будь-яким способом, поїхати нарешті, але я живу з мамою і з братом, я боюся що мій тягар боргів, ляже на них тепер через мою дурість.
Щодня чекаю, що ось-ось прийдуть уже або пристави чи колектори (мама з братом ще не знають, що я накоїв) і від цього все нестерпніше і страшніше стає з кожним днем. Виходу в мене немає, люди, допоможіть.
Надія звикла повертатися після роботи в порожню квартиру, де крім кішки Дісі її ніхто не…
Двадцять два роки під одним дахом. Здавалося б, ми вже злилися в одну людину, навчилися…
Квартира на вулиці Вишневій стояла пусткою вже другий рік, але Лариса Андріївна ніяк не могла…
Вона поверталася з університету додому, а душа просто виспівувала. Здавалося, не йшла, а летіла на…
Наше життя з Галею цілих п’ять років здавалося ідеальною картинкою з глянцевого журналу. Знаєте, ми…
Віра Іванівна сиділа на маленькому дивані в однокімнатній квартирі й тихо плакала. Сльози котилися по…